Семенівка Семенівського району Чернігівської області
Информация - История
Другие материалы по предмету История
Міністерство праці та соціальної політики України
Чернігівський державний інститут права, соціальних технологій та праці
Реферат
На тему:
“Семенівка Семенівського району Чернігівської області”
Підготував: Сухотський В.
Група: 109
Викладач: Карпова І.Г
Чернігів 2010
План:
1) Історичні відомості про містечко Семенівка. Умови життя жителів Семенівки та що вони виготовляли
2) Червона Книга м. Семенівка
3) Заходи охорони водоймищ в м. Семенівка
- Історичні відомості про містечко Семенівка. Умови життя жителів Семенівки та що вони виготовляли
Семенівка місто районного підпорядкування, центр району. Розташована на річці Ревне, в 139 км. на північний схід від Чернігова. Залізнична станція на лінії Новгород - Сіверський Новозибков. Міській Раді народних депутатів підпорядковані села Кути-другі і Кути-перші. Семенівка була заснована стародубським полковником Семеном Самойловичем в 80-х роках XVII ст.. Спочатку вона входила в Стародубський полк, з 1782 г. в Новгород - Сіверське наміснитцтво . З 1797 р. Семенівка знаходилася у складі Малоруської, а з 1802 г. Чернігівської губернії і входила спочатку в Новоместський, а з 1808 г. Новозибковський повіт.
З кінця XVIII ст вона стала волосним центром. Виникнувши як козацька слобода. Семенівка швидко розросталася за рахунок припливу інших верств населення. Багата лісами місцевість служила надійним укриттям для селян, що бігли сюди з Білорусії і Росії від феодального закабалення. У 1723 р. тут налічувалися 332 двори, в т.ч. 38 козацьких; 218 селянських дворів відносилися до розряду грунтових, тобто забезпечених землею, середніх було 10, малоземельних 67 господарств.
Основним заняттям жителів Семенівки було землеробство. Вирощували головним чином жито, гречку, коноплі. Проте піщані і глинисті ґрунти були малопридатні для землеробства, і селяни займалися скотарством, а також різними промислами, в т.ч. шкіряним, шевським, гончарним, прядильно-ткацьким, дігтярним. Жителі Семенівки обробляли овчини, шили кожушки. Серед них були хороші живописці, різьбярі. В 1783 р. на Лівобережній Україні селяни Семенівки стали власністю поміщика. Вони піддавалися жорстокій експлуатації три дні в тиждень працювали на поміщицьких полях, виконували інші повинності. Частина селян перейшла на оброк, розмір якого був дуже великий і складав від 10 до 70 крб. з ревізської душі в рік, і займалися ремеслом і торгівлею .
Важке положення викликала незадоволеність селян. У 17931797 р. вони відмовлялися ходити на панщину і виконувати інші повинності. Проте цей виступ в січні 1797 р. був пригнічений царськими військами.
У Семенівці вже в другій половині XVIII ст зявилися ряд обєднань ремісників (цехи). У 1781 р. тут діяли кравецький, шевський, ковальський, ткацький, гончарний, музикантський, старіцкий (каретний) і інші цехи . У другій чверті XIX ст в Семенівці почала розвиватись вотчинна мануфактура. У 3040-х роках працювали суконна і парусинова фабрики, цукровий завод, що належали поміщикові Ладомірському. На цих підприємствах в 1842 р. працювали 377 кріпосних селян, а також по найму жителі довколишніх населених пунктів.
У 1841 р. на парусиновій фабриці було виготовлено 3 тис. штук парусини, в 1847 р. на суконній фабриці 11,5 тис. аршин різного сукна, на цукровому заводі 1071 пуд. цукру. Всього вироблялося за рік продукції на 86 тис. крб.
Парусина і сукно продавалися в Москві, Харкові, Кролівці, Ромнах. Розширенню виробництва сприяв розвиток вівчарства. У 1834 р. в Семенівці налічувалося 8, а в 1847 р. 16 шкіряних майстерень, де вироблялися більше 2 тис. шкір. Майстерні, як правило, обслуговував господар і члени його сімї. Крім того, використовувалася і наймана праця. В кінці XVIII ст. початку XIX ст.. Семенівка була значним торгівельним центром. У 1781 р. в 5 лавках продавалися шовк, металеві вироби, цукор, чай, кава, виноградні вина, горілка.
Тут щорік проводилися 3 ярмарки. На них в 1860 р., наприклад, було продано товарів на 8,2 тис. крб. сріблом.
Населення Семенівки брало участь в боротьбі проти загарбників іноземців. У 1812 р. тут був сформований 2-й Чернігівський козацький полк, в який входили 833 ополченці з північних повітів губернії. Серед них були і жителі Семенівки. Полк брав участь в охороні підступів до Тули, Калуги, а потім в розгромі відступаючої наполеонівської армії. Напередодні селянської реформи в 1859 р., в 1287 дворах Семенівки, яка в офіційних документах іменувалася як містечко власницьке і в малій частині козаче, проживали 7774 людини. З них 30 сімей складали торговці, дрібні чиновники, представники духівництва, військові у відставці, козаки, останні були кріпосними поміщика П. Ладомірського.
Жителі Семенівки були позбавлені медичної допомоги. Через відсутність лікарні їм доводилося звертатися до знахарів або займатися самолікуванням. З дореформеною Семенівкою повязано імя талановитого медика І.К. Каменецкого (17501823), який народився тут в сімї міщанина. З 1814 р. він доктор медицини, а в 1816 р. першим серед вітчизняних лікарів був зарахований на посаду лейб-медика. І.К. Каменецкий створив декілька наукових праць, був автором підручника по медицині, який перевидавався 13 раз.
У 1860 р. поміщикові П. Ладомірському в Семеновці, навколишніх селах і хуторах належало 23 645 десятини орної землі. У користуванні ж селян знаходилося ли