Сезонні зміни в житті безхвостих, пов’язані з особливостями їх біології (жаби, ропухи)
Курсовой проект - Биология
Другие курсовые по предмету Биология
?зниця в довжині тіла в молодих самок склала 20-25 мм, а в самців 30 мм. Очевидно, менші за розмірами жаби знаходилися в гірших умовах харчування.
Нерухому озерну жабу нелегко помітити серед водної або прибережної рослинності, завдяки тому що вона забарвлена зверху в зелений, маслиновий або темно-коричневий колір з великою або меншою кількістю чорних або темно-зелених плям. Іноді уздовж спини в неї тягнеться світла смуга. Знизу вона грязно-білий або жовтуватий кольори, звичайно з темними плямами. У самців у шлюбний час на першому пальці передньої ноги розвиваються стовщення сірого кольору - шлюбні мозолі. У самців, що квакають, по кутах рота бувають видні сірі резонатори.
Озерна жаба поширена по всій Європі й у межах нашої країни, проникаючи в Азію, доходить на схід до озера Балхаш. Північна границя її поширення майже збігається з південною границею тайги. У нас вона живе в Казахстану, Середній Азії, на Кавказу, у Криму; за межами нашої країни цей вид зустрічається в Ірану, Малій Азії, Йорданії в Алжиру, знаходячи тут південну границю поширення. Озерна жаба характерна як для широколистяних лісів, так і для степів. На півдні вона проникає й у зону пустель, а на півночі краєм ареалу заходить у тайгу. Піднімається в гори до 2500 м.
Усе життя ця жаба проводить у воді або неподалік від неї, населяючи найрізноманітніші типи водойм, у тому числі і великі, глибокі, скороминучі ріки. При великій вологості повітря і високих температур, наприклад у Південному Дагестану, вона полює далі від води, ніж у середній смузі. В околицях Єревана озерна жаба відходить від водойми на 2-3 м, іноді до 15-20 м, а молоді особи на 4-5 м.
Тісний звязок з водоймами дозволяє озерній жабі освоювати такі малодоступні для земноводні ландшафти, як пустелі.
Озерна жаба відноситься до численних видів. У дельті Волги, у деяких ільменях, використовуваних для риборозведення, нараховують до 60 тис. озерних жаб. На деяких територіях чисельність цих жаб досягає декількох десятків на 100 м2. У Туркменії на кілометровому маршруті по березі ріки Карасу (район Багіра) відзначили до 141 особи цього виду. Середня щільність населення жаб в околицях Алма-Ати від 1000 до 2000, а в околицях Ілійська від 450 до 1000 особин на 1 га. Однак одержання точних даних про чисельність озерної жаби в різних частинах її ареалу - це задача майбутніх досліджень.
Особливості добової активності озерної жаби докладно спостерігалися в Південному Дагестану влітку в мілководної стариці річки Самура, неподалік від місця впадання цієї ріки в море.
Гостроморда жаба (R. arvalis) численний вид у нашій фауні, що відноситься до групи бурих жаб. Внутрішній пятковий бугор у неї високий, стиснутий з боків, морда загострена. Зверху вона коричнева або сірувата з темними плямами. Це робить її малопомітною серед трави, листків, хвої, паличок і сучків у тих місцях, де вона звичайно живе. Від ока через барабанну перетинку майже до плеча в неї тягнеться темна скронева пляма. Горло остромордой жаби білувате, здебільшого з мармуровим малюнком. Черево біле або жовтувате, у переважній більшості випадків без плям. Загальний тон забарвлення гостромордої жаби може значно змінюватися в залежності від температури і вологості середовища.
Навесні в самців розвивається яскраве сріблисто-блакитне забарвлення і все тіло стає роздутим та набряклим. Серед безхвостих земноводних середньої смуги гостроморда жаба єдина має таке яскраво виражене шлюбне вбрання. На перших пальцях передніх лап у самця є темні шорсткуваті шлюбні мозолі, не розчленовані на частини. Плавальна перетинка на задніх лапах розвинута в період розмноження краще, ніж після нього, коли жаби ідуть з водойм. Відносна площа ступні у період розмноження в них збільшується на 80%. У самок розростання перетинки, які зазначай виражені слабше. Площа її ступні змінюється усього лише на 8%.
Максимальна довжина тіла, якої може досягти гостроморда жаба,- 78 мм. Однак довжина статевозрілих особин звичайно 51-70 мм.
Пропорції тіла жаб з різних місць існування не однакові. Наприклад, відносна довжина задніх ніг у самців росте з просуванням тварин з півдня на північ. У самок таких змін не відбувається.
Цікаво, що тварини, що зявилися на світ в різні роки, можуть розрізнятися між собою пропорціями тіла більше, ніж ті, які живуть в різних географічних широтах. Іншими словами, існують зміни в будові тіла за роками. Усе це характеризує складні взаємини організмів з навколишнім середовищем і важливо для вивчення еволюції виду.
Травяна жаба (R. temporarіa) за зовнішнім виглядом дуже нагадує гостроморду, але відрізняється більш великим тілом (довжиною до 100 мм), темним мрамороподібним малюнком на череві, тупою мордою і низьким внутрішнім пятковим бугром. У шлюбний час в самця стає глакитним горло, а на першому пальці передніх ніг стають чітко помітні чотири роздільні чорні шорсткі бугри.
Типова лісова форма, у Європі травяна жаба зустрічається й у лісостепу, у степу заходить лише по заплавах рік. Цей численний вид усе літо проводить на суші, віддаляючись від водойм на значні відстані, але населяючи лише вологі біотопи.
Розселення травяних жаб по суші визначається їх залежністю від вологості. У цьому відношенні вони займають проміжне положення між зеленими жабами і ропухами. Вони здатні без шкоди для себе втрачати більшу кількість води, ніж ставкові жаби, але значно менше, ніж ропухи, особливо зелені.
У північних широтах свого існування в звязку з низькими температурами повітря і на півдні, де велика ?/p>