Афінська демократія

Информация - История

Другие материалы по предмету История

План

 

Вступ

1.Загальні особливості. Поняття афінського громадянства

2. Народні збори в Афінах

3. Рада 500 і Ареопаг

4. Виборні посадові особи

5. Суд присяжних геліея

6. Соціальна політика афінської демократії

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

 

Вступ

 

Історія Стародавньої Греції є однією з складових частин історії стародавнього світу, що вивчає стан класових товариств та держав, що виникли і розвивалися в країнах Стародавнього Сходу і Середземноморя. Історія Стародавньої Греції вивчає виникнення, розквіт і падіння громадських і державних структур, які утворилися на території Балканського півострова і в Егейському регіоні, в Південній Італії, на о. Сицилія і в Причорноморї. Вона починається з рубежу III-II тисячоліть до н. е.. - З виникнення перших державних утворень на острові Крит, а закінчується в II-I ст. до н, е.., коли грецькі й елліністичні держави Східного Середземноморя були захоплені Римом і включені до складу Римської середземноморської держави.

За двохтисячорічний період історії стародавні греки створили раціональну економічну систему, засновану на економному використанні трудових та природних ресурсів, громадянську громадську структуру, полісної організацію з республіканським пристроєм, високу культуру, що зробила величезний вплив на розвиток римської та світової культури. Ці досягнення давньогрецької цивілізації збагатили світовий історичний процес, послужили фундаментом для подальшого розвитку народів Середземноморя в епоху римського панування.

Метою даної роботи є дослідження такого періоду в історії Стародавніх Афін як афінська демократія

Структура роботи:

вступ,

6 розділів,

висновки,

список використаної літератури,

додатки

 

  1. Загальні особливості. Поняття афінського громадянства

 

За своїм політичним устроєм, структурою державних органів грецькі поліси V-IV ст. до н. е.. ділилися на два основних типи: поліси з демократичним устроєм і поліси з олігархічним правлінням. Наявність демократичного або олігархічного ладу в тих чи інших полісах не було випадковістю, тимчасовим збігом обставин, а відображало, як правило, істотні відмінності у соціально-економічних відносинах, що склалися всередині цих полісів. Поліси з високим рівнем економіки, інтенсивним сільським господарством, розвиненим ремеслом і торгівлею активної тяжіли до демократичних форм державного устрою. Демократичний лад як би увінчував інтенсивну економіку, динамічну соціальну структуру торгово-ремісничих полісів.

Олігархія, навпаки, в більшості випадків оформляла в політичній галузі консервативну аграрну економіку, архаїчні суспільні відносини. У той час еталоном олігархії стала політична організація Спарти.

Афінська демократія вважається найбільш розвинутою, самої завершеної та найдосконалішою формою демократичного ладу античних держав. Золотим століттям афінської демократії стало сторіччя з середини V до середини IV ст. до н. е.. Формування системи політичних органів афінської демократії було результатом тривалого історичного періоду починаючи з реформ Солона. Наш державний лад, - говорив один з прославлених вождів афінської демократії Перікл, - не наслідує чужим установам: ми самі швидше служимо зразком для наслідування деяким, ніж наслідуємо іншим. Називається наш лад демократичним, тому що він грунтується не на меншості, а на більшості громадян .

Будь-яка політична система, в тому числі і афінська демократія, спрямована на регулювання відносин як між класами (в інтересах пануючого класу), так і між соціальними групами, в тому числі і між окремими людьми, складовими дане товариство. У грецьких полісах (і Афіни тут є одним з класичних прикладів) основою всієї соціально-економічної і політичної організації виступав колектив громадян, що утворює в сукупності античну громаду. Цивільний колектив не складав всього населення того чи іншого поліса, зокрема Афін. Крім громадян, в афінському суспільстві перебували МЕТЕК, численні раби, які в сукупності складали більше половини всього населення. Однак афінська полісної системи спиралася на громадянина і була створена насамперед для афінського громадянина.

Досягненням грецької політичної думки та полісного світогляду було вироблення самого поняття громадянин. У давньосхідних деспотіях такого поняття практично не існувало. У давньосхідних монархіях були піддані, правоздатність яких слабо забезпечувалася законодавством і могла бути в будь-який момент ущемлені представниками державної влади.

Грецький же громадянин - це особистість, наділена деякими невідємними правами, що становлять основу його життєдіяльності.

Повноправним афінським громадянином міг бути житель Аттики, обоє з батьків якої мали громадянські права, а його імя вносилося в особливий список, що ведеться в Демах - нижчих адміністративних одиницях Аттики. У списки включалися юнаки та дівчата по досягненні 18-річного віку після ретельно проведеної перевірки спеціальною комісією. Молоді люди, внесені до цивільних списки Демов, збиралися з усієї Аттики в районі Пірея і тут протягом року проходили навчання та отримували певну виховання під керівництвом спеціальних вчителів - софроністов, обраних з числа найбільш шанованих афінян. Під їх керівництвом юнаки (їх називали ефебамі) навчалися фехтування, стрільби з лука, метання списа