Світовий ринок нафти
Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство
Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство
ному морю до Одеського терміналу і по трубопроводу Одеса-Броди до Польщі та інших країн Європи. Якщо ж говорити в цілому, то в інтересах України слід не тільки лобіювати всі проекти по спорудженню нафтопроводів, які забезпечують вихід каспійської нафти у порти Чорного моря, а й брати активну участь у всіх заходах, що сприяють видобутку та реалізації каспійської нафти, і виступати їх ініціатором. [ 5 ]
Також однією з країн-партнерів України може у найближчий час стати Лівія. Переговори з країною ведуться вже декілька років, але для того, щоб тісно співпрацювати України спочатку необхідно зарекомендувати себе як надійного партнера.
Отже, будемо вважати, що в майбутньому Україна матиме змогу стати незалежною від Россії. Але Россія все одно буде залишатися одним із основних партнерів України, тож розглянемо можливі шляхи співпраці двох країн.
- Співробітництво з Росією
Загальною умовою налагодження співробітництва між країнами є, як відомо, наявність у них спільної мети й матеріальної основи для її досягнення. Така спільна мета й матеріальна основа для тісного співробітництва України і Росії у нафтогазовій галузі є і має вона взаємовигідний характер. Щодо мети, то Україна прагне задовольнити власні потреби у нафтопродуктах, а Росія як крупний виробник нафти збути її. Матеріальною основою для реалізації інтересів обох сторін є нафтогазовий комплекс України, що включає в себе, поряд з 6-тьма нафтопереробними заводами, розгалужену нафтогазову транспортну мережу, а також термінали та сховища для зберігання нафти і газу. Ефективне використання цього комплексу повністю відповідає економічним інтересам двох країн (політичний фактор в даному випадку не береться до уваги, оскільки він потребує окремого розгляду).
Росія, як відомо, посідає третє місце в світі по видобутку нафти (після США і Саудівської Аравії) і має значні проблеми з їх збутом. Вони повязані з жорсткою конкуренцією на світовому ринку з боку інших, не менш могутніх експортерів (країн ОПЕК, Ірану, Мексики, Норвегії та ін.), а також з відносною обмеженістю ринків збуту. Найсприятливішим для Росії залишається нафтогазовий ринок Європи.
Для експортування нафти і газу до Європи у неї на сьогодні є два шляхи і обидва пролягають через територію України. Перший через трубопроводи “Дружба” і Уренгой-Ужгород, другий через нафтогавань Одеського торговельного порту. Є ще й третій шлях через Одеський термінал і нафтопровід “Одеса-Броди”. [ 5 ]
Не менш важливою матеріальною основою для партнерства двох країн може бути і нафтогазопереробний комплекс України. До його складу входить 6 нафтопереробних заводів.
Щоправда, тут є свої проблеми, що повязані з майже повною відсутністю на європейському нафтопродуктовому ринку вільних ніш з однієї сторони, і відсутністю в українських НПЗ можливостей для глибокої переробки нафти, а отже і забезпечення високої конкурентоспроможності продукції з другої. [ 7 ]
Однак ці проблеми можуть бути подоланими. Слушно зауважити, що нафтопереробний комплекс України з самого початку створювався з метою переробки російської нафти не тільки для задоволення потреб України, а в першу чергу для їх експорту до країн Європи. Техніко-економічним обгрунтуванням доцільності створення нафтопереробних комплексів був той принцип, що торгівля готовими продуктами набагато вигідніша ніж торгівля сировиною. Цей принцип залишається актуальним і на даний час, тому його застосування цілком відповідає інтересам обох країн. Схема партнерства при цьому є простою і ефективною: російська нафта українські нафтопереробні заводи експорт продуктів нафтопереробки до країн Європи.
Але ж Росія, намагаючись застрахувати себе від несподіванок, які може привнести у взаємовідносини двох країн процес дедалі більшого утвердження незалежності України, робить усе можливе, щоб призупинити розвиток цього процесу й примусити Україну до інтеграції за білоруським варіантом. Саме для досягнення цієї мети Росія й використовує різноманітні форми й методи економічного тиску на Україну і передусім у найбільш вразливій для її економіки ланці паливно-енергетичному комплексі. [ 5 ]
Налагодження тісного партнерства між Україною і Росією у паливно-енергетичній галузі та повне забезпечення економічних інтересів обох сторін потребує насамперед рішучого усунення всілякого роду політичних мотивацій, що їх супроводжують. Використання паливно-енергетичної проблеми як засобу економічного тиску для досягнення політичних цілей і налагодження тісного партнерства є явищами несумісними. У той же час є очевидним, що вирішуючи проблеми партнерства, Росія прагне до більш вигідних умов співробітництва у цій галузі.
При умові недопущення порушення порогів забезпечення національної безпеки України і жорсткого контролю над приватизаційним процесом у нафтогазовому комплексі з боку державних органів участь у ньому російського капіталу є доцільною. Свідченням цього є світова практика і, зокрема, позитивний досвід наших східних сусідів. [ 3 ]
Одже, Україна обдарована багатими природними ресурсами, має значний внутрішній виробничий потенціал, а також одну з найбільших у світі нафто- та газотранзитних інфраструктур. Завдяки своєму стратегічному розташуванню між постачальниками нафти та газу з Росії, Центральної Азії та Каспійського басейну та споживачами Європи Україна також є ключовою транзитною країною. Цілком ясно, що Україна має базу для