Світовий ринок нафти
Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство
Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство
?а сиру нафту у найближчі роки декілька знизяться, але як і раніше залишатимуться на високому рівні вище середнього значення за останні десятиліття.
- Прогноз ціни на сиру нафту
Використання в якості рівноважної ціни на сиру нафту середнього значення реальних цін за достатньо тривалий період стикається з проблемою вибору цього періоду. Так, з 1861 р. середня вартість одного барреля нафти на світовому ринку (у цінах 2004 р.) складає близько 24 долл./барр., з 1970 р. 35 долл./барр., тоді як за останні десять років 30 долл./барр. На думку експертів, середньорічні ціни вище 40 долл./барр. не можуть служити рівноважними в довгостроковій перспективі, хоча ОПЕК розглядає діапазон 4050 долл./барр. як прийнятний що влаштовує і виробників, і споживачів.
Мал. 3.8 Динаміка середньомісячних цін на нафту, що імпортується в США
Очевидно, що певну роль тут грають чинник валютного ринку, зокрема "розкручування" процесів знецінення долара США, а також зростання спекулятивної складової на світових ринках при цьому не тільки на валютних, але перш за все на товарних і фінансових. Причому в період перелому тенденцій на товарних ринках роль спекулятивного чинника різко підвищується. Так, наприклад, остання хвиля ослаблення реального курсу долара відповідно до валют торгових партнерів США (Price-Adj. Broad Dollar Index) почалася з квітня 2002 р. До кінця 2004 р. долар знецінився на 16%, проте ціни на нафту виросли кратно. Саме в цей період на товарних ринках починався ціновий бум, і частина спекулятивного капіталу з валютного ринку була перекинута на товарні ринки. Зведений товарний ціновий індекс, СВФ, що розраховується, за період з 2002 р. виріс в 2.5 разу. Локомотивом цього процесу став ринок палива, на якому ціни виросли більш ніж у три рази, тоді як зростання цін на метали приблизно відповідало загальній динаміці зведеного індексу. [ 7 ]
У разі виникнення зворотної тенденції довгострокового зростання курсу долара, що очікується найближчим часом, і зниження цін на нафту спекулятивний чинник може підсилити ці процеси, що приведе до падіння цін нижче середнього довгострокового рівня останніх десятиліть.
Стабільний рівень запасів вуглеводневої сировини в резервах, нарощування вільних нафтовидобувних і переробляючих потужностей приведуть в середньостроковій перспективі до зниження цін на сиру нафту до діапазону 4050 долл./барр. У песимістичному сценарії, у разі нижчих темпів зростання світової економіки (посилених дією спекулятивного чинника), можна очікувати зниження цін на нафту нижче за рівень 40 долл./барр.
Мал. 3.9 Прогноз середньорічних цін на нафту марки Urals
Але ж не можна також виключати і зростання цін, якщо ситуація в Персидській затоці загостриться до фази чергового військового конфлікту.
РОЗДІЛ ІV. МІСЦЕ УКРАЇНИ У СВІТОВОМУ РИНКУ НАФТИ
- Пошук альтернативних імпортерів нафти
Для повноцінного функціонування економіка України потребує 36-40 млн т нафти на рік. Середньорічний видобуток нафти за останні десять років із власних родовищ становить близько 7 млн т. Наведені дані свідчать, що власної нафти для повного покриття своїх потреб Україна не має і впродовж найближчого часу не матиме. Покриття потреб України власною нафтою складає 6-10% залежно від коливання виробничого і невиробничого попиту на продукти її переробки.
Основним постачальником нафти і газу в Україну є Російська Федерація, на частку якої припадає понад 80 відсотків необхідних Україні обсягів нафти, решта дефіциту покривається поставками з Казахстану, Киргизії, Туркменістану, Білорусі і частково з прибалтійських країн.
Характер відносин між Росією і Україною призводить до того, що знаходження і реалізація альтернативних російському джерел постачання нафти стає надзвичайно важливим не тільки економічним, а й політичним завданням. [ 6 ]
Одним з таких альтернативних джерел нафтогазового забезпечення країни є поставка каспійської нафти. Економічною основою реалізації цього варіанта вирішення проблеми є прагнення продуцентів каспійської нафти, перш за все Азербайджану й Казахстану, експортувати її до країн Західної Європи. За цих обставин Україна отримує реальний шанс на поставку певних її обсягів у рахунок оплати за транспортування нафти через свою територію. Суть економічних труднощів полягає в тому, що існують певні протиріччя між інтересами України і продуцентів каспійської нафти щодо маршрутів її транспортування. Вони посилюються постійними намаганнями Росії умовити каспійських виробників нафти транспортувати її через російську територію, від чого вона мала б подвійну вигоду: економічну зиск від транспортування і політичну оскільки нафта пішла б не через територію України, а це зберегло б нафтову залежність України від Росії і, отже, дало б їй змогу не зменшувати політичного тиску при вирішенні тих чи інших спірних питань.
Активні зусилля української сторони щодо максимального зближення її інтересів з інтересами продуцентів нафти дещо знівелювали ці труднощі, однак їх ще не усунено повністю. Якщо до недавнього часу точилися суперечки, яким шляхом потече каспійська нафта, то нині питання про створення “основного експортного трубопроводу” вже не стоїть. За попередніми даними, буде створено декілька маршрутів до Європи, і, можливо, Україна стане головним транспортером нафти, що перекачуватиметься із Баку до грузинського порту Супса, а далі танкерами по Чор