Салічна правда
Информация - История
Другие материалы по предмету История
ня шлюбів допускалося за взаємною згодою подружжя. Згодом під впливом церкви розлучення були заборонені.
2. Види злочинів і покарань за Салічною правдою.
Основна увага в Салічеській Правді приділяється злочинам і покаранням.
Під злочином у Салічеській Правді розуміється образа, шкода, заподіяна особистості або майну іншого, порушення королівського миру. Відповідно під покаранням розуміється відшкодуванням за образу, за шкоду, своєрідний відкуп від можливої помсти з боку скривдженого або його родичів. А також штраф, що сплачується за порушення Королівського миру.
Для злочинів і покарань за Салічеською Правдою характерні такі риси:
1.Як правило, кровна помста і вигнання з общини у вигляді основного засобу примусу при первіснообщинному ладі заміняються системою штрафів. Проте ще зберігають ся пережитки первіснообщинного ладу: а)якщо вбивця не в змозі сплатити штраф за вбивство, то він розплачується своїм життям; б)найближчі родичі беруть участь у сплаті вергельду (штрафу) і в його одержанні; в) у випадку оголошення людини поза законом, вона підлягає вигнанню з общини із забороною кому б то не було приймати її.
2.Розмір штрафу встановлюється в залежності від соціального і правового становища злочинця і постраждалого, а також від статі і віку постраждалого. Там, де для раба передбачалася страта, вільна людина сплачувала штраф.
3.Салічеська Правда не встановлює загальних принципів для кваліфікації злочинів і призначень покарань.
Проте аналіз її статей дозволяє виділити деякі загальні принципи:
а)субєктами злочинів були не тільки вільні, але й за лежні люди (мети) і раби;
б)відповідальність перед королем за порушення "Королівського миру" наступала з 12-ти річного віку;
в)покарання, як правило, не :залежало від провили і призначалося лише за кінцевий результат дії, яка спричиняє шкоду особистості або майну.
Але в ряді випадків при призначенні покарання враховувався характер наміру і тяжкість заподіяної шкоди. Заподіяння злого наміру тягло за собою тяжке покарання. Наприклад, за крадіжку із закритого приміщення передбачався штраф утричі більший, ніж за крадіжку з відкритого приміщення.
Каралося також підбурювання до крадіжки або до вбивства.
Обставиною, що обтяжує покарання., було вбивство юрбою.
4.Завертає на себе увагу надмірна тяжкість матеріального покарання.
Найнижчий штраф за крадіжку, складав 3 соліди, а за вбивство - 200 солідів. Якщо мати на увазі те, що вартість бика становила 2 соліди, а корови 3 соліди, то ці штрафи були надто обтяжливі.
Виникнувши при родовому ладі, штрафи в умовах переходу від колективної власності до приватної стають ефективним засобом захисту приватної власності й особи імущих людей, знаті, яка феодалізувалася.
Аналіз Салічеської Правди дозволяє виділити такі види злочинів і покарань.
1. Злочини проти особи, до ;яких відносяться убивства, зґвалтування, нанесення каліцтва, обмова, образа, викрадення вільних людей, зазіхання на честь, гідність і свободу.
2. Злочини проти власності, серед яких особлива увага приділяється крадіжці, пограбуванню, підпалу і заподіянню шкоди майну.
Особливим захистом користується майно, що знаходиться в будинку і на обгородженій ділянці. Крадіжка зі зломом або з обгородженої ділянки каралася підвищеним штрафом. При встановленні розміру штрафу враховувалася також вартість викраденого: у випадку крадіжки речі поза домом на суму 2 динари штраф становив 15 солідів, на суму 40 динарів - 35 солідів.
3. Злочини проти порядку відправлення правосуддя: неявка в суд, лжесвідчення й ін.
4. Порушення приписів короля. Наприклад, якщо король видавав комусь грамоту на право поселення в якомусь селі, то той, хто цьому противився, карався штрафом у 200 солідів, тобто в такому ж розмірі, як за вбивство.
Основним видом покарання, що застосовувався до вільних людей, був штраф. Він ділився на дві частини; одна йшла потерпілому або його найближчим родичам, а друга, в розмірі 1/3 штрафу, надходила на користь держави в особі короля. Крім того, в усіх випадках, повязаних із злочинами проти власності, передбачалися повернення і сплата вартості знищеного майна.
У випадку покарання у вигляді оголошення поза законом передбачалася також конфіскація майна.
Основний текст Салічеської Правди не знає для вільних такого виду покарання як страта, членоушкодження і тілесні покарання. Страта, членоушкодження (кастрація), тілесні покарання (удари батогом) застосовувалися лише до рабів. Страта в найболісніших формах застосовувалася і при придушенні повстань селян.
Казуїстичний характер Салічеської Правди виключав чіткі формулювання загальних положень, які стосувалися б усік злочинних дій. Але з аналізу ряду конкретних складів злочинів, виділених у Салічеській Правді, можна зробити висновок, що у франків вже існували поняття форми провини - наміру і необережності, замах на злочин, співучасті, обставин, які обтяжують або помякшують злочин.
Судовий процес. Процес за Салічеською Правдою носив змагальний характер, основними рисами якого були:
а)здійснення цивільного і карного процесу в однакових формах;
б)порушення справи лише з ініціативи позивача або постраждалого;
в)рівні права сторін і проведення процесу у вигляді змагання сторін;
г)суворе дотримання встановлених процесуальних форм (формалізм).
Процес починався з виклику в установленій формі і пр