Рушійні сили процесу антропогенезу
Информация - История
Другие материалы по предмету История
чинники зіграли велику роль в еволюції людини, особливо на ранніх етапах його становлення.
У людини виникають спадкові зміни, які визначають, наприклад, колір волосся і очей, зростання, стійкість до впливу чинників зовнішнього середовища. На ранніх етапах еволюції, коли людина сильно залежала від природи, переважно виживали і залишали потомство особини з корисними в даних умовах середовища спадковими змінами (наприклад, особини, що відрізняються витривалістю, фізичною силою, спритністю, кмітливістю).
До соціальних чинників антропогенезу відносять працю, суспільний спосіб життя, розвинену свідомість і мову. Роль соціальних чинників в антропогенезі була розкрита Энгельсом в роботі "Роль праці в процесі перетворення мавпи в людину" (1896). Цим чинникам належала провідна роль на пізніших етапах становлення людини.
Найважливіший чинник еволюції людини - праця. Здатність виготовляти знаряддя праці властива тільки людині. Тварини можуть лише використовувати окремі предмети для добування їжі (наприклад, мавпа використовує палицю, щоб дістати ласощі).
Трудова діяльність сприяла закріпленню морфологічних і фізіологічних змін у предків людини, які називають антропоморфозами.
Важливим антропоморфозом в еволюції людини було прямоходіння. Протягом багатьох поколінь в результаті природного відбору зберігалися особини із спадковими змінами, сприяючими прямоходінню. Поступово сформувалися пристосування до прямоходіння: S-образний хребет, склепінчаста стопа, широкі таз і грудна клітка, масивні кістки нижніх кінцівок.
Прямоходіння привело до вивільнення руки. Спочатку рука могла виконувати лише примітивні рухи. В процесі праці вона удосконалювалася, стала виконувати складні дії. Таким чином, рука є не тільки органом праці, але і його продуктом. Розвинена рука дозволила людині виготовляти примітивні знаряддя праці. Це дало йому значні переваги в боротьбі за існування.
Спільна трудова діяльність сприяла обєднанню членів колективу, викликала необхідність обміну звуковими сигналами. Спілкування сприяло розвитку другої сигнальної системи - спілкуванню за допомогою слів. Спочатку наші предки обмінювалися жестами, окремими нечленороздільними звуками. В результаті мутацій і природного відбору йшло перетворення ротового апарату і гортані, формування мови.
Праця і мова впливали на розвиток мозку, мислення. Так протягом тривалого часу в результаті взаємодії біологічних і соціальних чинників здійснювалася еволюція людини.
Якщо морфологічні і фізіологічні особливості людини передаються по спадку, то здатність до трудової діяльності, мова і мислення розвиваються тільки в процесі виховання і освіти. Тому при тривалій ізоляції дитини у нього не розвиваються зовсім або розвиваються дуже погано мова, мислення, пристосованість до життя в суспільстві.
3. Висновок
Походження людей від антропоїдних мавп підтверджується схожістю їх анатомії, фізіології, етології, імунології і генетичної структури, а також знахідками кісткових залишків проміжних копалин істот - питекантропів і в цілому не викликає в природознавстві сумнівів. Проте при всьому тому в симіальній гіпотезі антропогенезу залишається немало серйозних суперечностей і загадок, що нерідко замовчуються, або використовуваних антидарвіністами, або таких, що зовсім не помічаються.
Вся кістково-мязова система людини, його занадто великі і негнучкі ноги і слабкі руки явно не пристосовані для швидкого лазіння і стрибків по деревах шляхом розгойдування (брахіації) і свідчать, всупереч Дарвіну, про неможливість брахіації для найближчих тварин предків людей. Як морфологія копалин презінджантропів, так і самі сліди двох стоп у вулканічному попелі Летолі (Танзанія), що окамянів, доводять, що випрямлене двоноге ходіння на мільйони років передувало праці. Праця привела до вдосконалення прямоходіння, але прямоходіння - передумова звільнення передніх кінцівок для праці. Але чому ж мавпячі предки людей, спустившись з дерев, вибрали такий дивний спосіб пересування, хоча чотириногий хід легший, швидший і використовується всіма нинішніми наземними циркопітекові мавпами?
Чому так коротшали і ослабіли передні кінцівки людей, хоча сильні руки дають явні переваги в полюванні і праці, особливо з примітивними знаряддями? Чому не перейшли до праці шимпанзе або вимерлі австралопітекові, хоча вони мільйони років були полупрямоходячі, вживали мясо і часто використовували палиці і кістки?
Прониклива Червона Шапочка прийшла в подив від дивних зубів Сірого Вовка - бабусі. Але набагато дивовижніше людські зуби: якщо предки людини були мисливцями і харчувалися мясом, то чому його щелепи і зуби слабкі для сирого мяса, а кишечник щодо тіла майже удвічі довше, ніж у мясоїдних? Притому щелепи значно зменшені вже у презінджантропів, хоча вони вогнем не користувалися і розмякшити на ньому їжу не могли. Чим же харчувалися людські предки?
При небезпеці птахи злітають в повітря, копитні тікають, мавпи ховаються на деревах або скелях. Як тваринні предки людей при повільності пересування і відсутності знарядь, окрім жалюгідних палиць і каменів, рятувалися від хижаків? М.Ф.Нестурх і Б.Ф.Поршнев відверто признаються, що не в силах уявити собі це. Б.Ф.Поршнев вимушений навіть припускати прямо фантастичну картину: порятунок наземних приматів за допомогою "інтердикції" - знакового спілкування з хижаками (вже чи не домовленостями?) або пильним "гіпнотизуючим