Рушійні сили процесу антропогенезу
Информация - История
Другие материалы по предмету История
особливостей мозкового черепа.
У приматів на всіх кінцівках є по пять пальців, причому звичайно один палець хоч би якоюсь мірою протиставляється іншим чотирьом; завдяки цьому тварина може схоплювати і утримувати деревну вітку або їжу. Пальці закінчуються чутливими подушечками і часто забезпечені нігтями, сплощень, а не зігнутими кігтями, як пальці інших ссавців.
На ранніх стадіях еволюції приматів якась напівмавпа, миша, що нагадує по вигляду, перейшла до життя на деревах. Родичі цієї напівмавпи, що нині живуть, - тупаї - також дуже схожі на щурів або мишей. Представник напівмавп, що найбільш просунувся в еволюційному відношенні, індонезійський довгопят, нічний спосіб життя, що мешкає на деревах і провідний; у довгопята величезні очі, повністю стереоскопічний зір, і його пальці забезпечені не кігтями, а нігтями. Крім того, верхня губа покрита у нього волоссям, як у вищих приматів, а особа рухома і виразна. У вищих приматів засобом спілкування служить міміка це відображає перехід до зору як домінуючому відчуттю; у більшості ж інших ссавців для обміну інформацією служить нюх. (Мал. 2 )
Вищі примати (мавпи, зокрема людиноподібні, і людина) володіють стереоскопічним колірним зором, округлим черепом і відносно великим добре розвиненим головним мозком, завдяки якому вони здатні навчатися складним формам поведінки. Не дивлячись на те що більшість мавп при пересуванні використовують всі чотири кінцівки, вони можуть довго сидіти випрямившись; крім того, деякі деревні мавпи немало часу знаходяться у вертикальному положенні, коли вони перекидають тіло з вітки на вітку, чіпляючись за них передніми кінцівками, - спосіб пересування, званий брахіацією. Прямоходіння зіграло величезну роль в еволюції антропоїдів, оскільки воно звільнило передні кінцівки, що дозволило використовувати їх для маніпуляцій з їжею, догляду за дитинчатами і виконання різних інших функцій.
В даний час існує тільки чотири роди людиноподібних мавп: гібон, орангутанг, горила і шимпанзе. Всі вони живуть в Старому Світі і по своїй будові і поведінці займають проміжне положення між рештою мавп і гомінідами (представниками сімейства людей). Головний мозок у людиноподібних відносно крупніший, ніж у інших мавп; крім того, у них немає хвоста, тому сидіти, випрямивши спину, їм зручніше. Людиноподібні мавпи, так само як і гомініди, володіють широкою грудною кліткою, проте ці дві групи розрізняються тим, що у мавп передні кінцівки і хребет більш пристосовані до брахіації, нижні кінцівки спеціалізовані, а ікла і різці крупніші і могутніші, ніж у гомінід. Горили і шимпанзе проводять багато часу на землі; пересуваючись, вони спираються на задні кінцівки і на кісточки пальців передніх кінцівок, що дає їм можливість використовувати самі пальці для перенесення таких предметів, як їжа або камені.
За декілька останніх десятиліть біохіміки розробили методи визначення еволюційної спорідненості організмів на основі порівняння будови їх хромосом і білків. Білки синтезуються відповідно до інструкцій, поміщених в генах; чим більше схожості між білками у представників двох даних видів, тим більше схожі їх генетичні карти і тим ближче спорідненість між видами. Білки людини і білки шимпанзе схожі на 99 %. Ці дані, а також схожість в будові тіла і поведінці, дозволяють рахувати шимпанзе найближчими нашими родичами зі всіх організмів, що нині живуть. Біологи не вважають, що людина відбулася безпосередньо від шимпанзе; на їх думку, обидва види відбулися від якогось загального мавпоподібного предкового вигляду, що жив декілька мільйонів років тому, і їх відокремлюють один від одного, ймовірно, декілька вимерлих видів.
Предкова лінія, що веде до горил, відокремилася від лінії гомініди - шимпанзе дещо раніше; ще раніше виникла гілка, що привела до орангутангів.
Дуже небагато областей дослідження і серед них пошуки викопних залишків наших предків - викликали стільки суперечок і створювали таку плутанину. Багато знахідок складаються лише з декількох зубів (вони завдяки своїй твердості краще зберігаються) і уламка щелепи або однієї з кісток ноги і декількох уламків черепа. По таких залишках учені можуть робити висновки про характер живлення, розміри головного мозку і положення тіла. Легко уявити собі, як це непросто; і дійсно, учені часто розходяться в думках про те, як слід інтерпретувати ту або іншу ознаку. Недавно антропологи знайшли ряд дуже важливих копалин залишків і повторно проаналізували все наявні дані. Це дозволило частково усунути неясності, але проте залишило ряд істотних пропусків.
Оскільки нашими найближчими родичами, що нині живуть, є африканські людиноподібні мавпи, пошуки передбачуваного загального предка цих мавп і людини велися головним чином в Африці. У міоцені (25-13 млн. років тому) багато лісистих областей перетворилися на відкриті степи. Мабуть, в цей період якісь мавпоподібні форми вийшли з лісів; у одного можливого предка гомінід з відкладень, міоценів Африки і Азії, виявлена тенденція до ходіння на двох ногах.
На думку антропологів, гомініди дивергирували від людиноподібних мавп від 10 до 4 млн. років тому, але у нас немає майже ніяких викопних залишків по предках гомінід, що відноситься до цього періоду.
Накопичені в даний час наукові дані дозволяють вважати "колискою людства" Північно-східну Африку. Якнайдавніший з відомих предків людини - рамапітек (Ramapithecus) - відомий тільки по декількох зубах і фрагментах щелепи, вік яких визначається в 9-14 млн. років тому. Невідомо, чи був