Рушійні сили єкономічного прогресу
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
?акі соціальні чинники, як освіта, наука, ініціатива, культура, винахідливість і тим більше мотивація праці. Прикладом зростаючого впливу соціальної сфери може бути економіка США, де з кінця XIX ст. частка засобів виробництва у ВНП не перевищувала 19%.
В економічній літературі потреби класифікують по-різному. Так, у системі економічних потреб виділяють виробничі, суспільні та особисті. Останні поділяють на фізичні, інтелектуальні, соціальні. Потребами першого рівня є фізичні потреби, що передбачають реалізацію обєктивних умов, необхідних для нормальної життєдіяльності людини, їх елементарність визначається безпосереднім взаємозвязком з біологічними функціями організму людини. В той же час навіть елементарні потреби не можуть розглядатися як чисто біологічні, оскільки реальний спосіб задоволення їх (спосіб споживання) має соціальний характер, отже, відбивається на формуванні соціальних потреб.
За ступенем реалізації розрізняють абсолютні, дійсні та платоспроможні потреби. Абсолютні потреби формуються відповідно до загального світового рівня розвитку виробництва і відбивають максимально досягнутий у світовій економіці рівень відтворення здібностей людини. Дійсні потреби це ті, що можуть бути досягнуті (реалізовані) при певному рівні розвитку виробництва. Споживати, задовольняючи таким чином потреби, можна лише те, що вже вироблено, і лише те, що суспільство може оплатити. Отже, платоспроможні потреби визначаються співвідношенням цін на предмети споживання і грошових доходів населення. Залежно від цих двох чинників структура платоспроможного попиту може відповідати дійсним потребам або не відповідати їм. Тим самим суперечність між потребами та виробництвом набуває форми незбалансованості попиту і пропозиції на товари та послуги.
Розробці моделей потреб надають великого значення в західній науці. Результати цих розробок використовуються насамперед у галузі маркетингу, реклами.
Ієрархія потреб за ступенем значення буде така: фізіологічні потреби, потреби самозбереження, соціальні потреби, потреби в повазі і потреби в самоутвердженні (за А. Маслоу).
Людина намагається задовольнити передусім найважливіші потреби. Як тільки їй вдається задовольнити якусь важливу потребу, остання перестає бути рушійною силою. Одночасно у людини зявляються наступні за важливістю потреби.
Кожний крок в розвитку суспільства це одночасно задоволення потреб на новому, більш високому рівні. Суспільство завжди жорстко обмежене ресурсами праці, тому на кожному етапі свого розвитку воно висуває як двоєдину мету задоволення однаково пріоритетних соціальних та економічних потреб, виділяючи для цього необхідні частини сукупного фонду робочого часу. Економічні цілі реалізуються за рахунок нової додаткової праці, створюваної зростанням ефективності виробництва; соціальні зумовлені розширенням споживчих благ, вільного часу, розвитку людської особистості. Подвійний результат може бути представлений формулою
де Е соціально-економічна ефективність; Uс, Uе соціальний та економічний ефект; Т суспільний робочий час.
Соціально-економічна ефективність виражена як відношення витрат і результатів, але результат є не продуктом, а досягнутим рівнем задоволення соціальних та економічних потреб. При цьому на задоволення цих потреб (включаючи працю в сімї, домашньому господарстві) витрачають весь час, який і є, по суті, суспільним робочим часом.
Зростання ефективності проявляється в максимізації соціального та економічного ефекту і мінімізації робочого часу. Соціальний результат виражається в досягненні кращих умов життя, а економічний ефект, досягнутий у даному циклі, створює передумови для майбутнього розвитку. Механізм соціально-економічної ефективності є основою розвитку потреб, переходу від простих до складних потреб, від матеріальних до духовних, від економічних до політичних, отже, до всебічно розвиненої індивідуальності.
Соціальні та економічні потреби стимулюють розвиток відповідних видів діяльності, які забезпечують зростання як економічної, так і соціальної сфер. Їм відповідають два критерії, дві міри суспільного прогресу і два найбільш загальних закони розвитку закон зростання потреб і закон економії праці. Ці два закони відбивають дві сторони загальноісторичного і політекономічного закону ефективності, який відображує всі сфери людської діяльності, визначає її історичну еволюцію. Це проявляється вже на індивідуальному рівні: кожна людина, зацікавлена в максимальному задоволенні потреб, завжди намагається зберігати свою працю. Звідси раціональне обмеження потреб, жорстка черговість їх задоволення, пошук найефективніших комбінацій. Ця ж двоїстість проявляється і на суспільному рівні: скорочення часу на задоволення одних потреб дає суспільству економічний виграш і можливість задовольняти інші, більш високі потреби, включаючи потребу у вільному часі. Висока ефективність виробництва дає змогу задовольняти економічні потреби при затратах робочого часу, що постійно знижуються.
На прикладі економічно розвинутих країн у XX ст. можна виділити три етапи розвитку потреб. До середини 50-х років (перший етап) домінували матеріально-речові потреби. Однак, наприклад, у США вже в першій третині XX ст. спостерігався значний приріст вільного часу. В 20-ті роки робочий тиждень був законодавче обмежений 40 годинами.
Другий етап почався з середини 50-х років з переходом до економіки споживання. Почали фо