Рушійні сили єкономічного прогресу
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
?ня безперервним. Так, якщо процес виробництва задовольняє потребу в праці, у творчості, то виробництво тим самим створює потребу в матеріальних благах та послугах для відшкодування витрачених сил організму. По-третє, збагачення змісту праці збагачує і потреби, створює людину, що здатна сприймати нові продукти виробництва. По-четверте, виробництво організує потреби і здібності індивідів, і кожний з них проявляє себе в тих межах та напрямах, що диктуються формою виробництва.
4. Економічні інтереси рушійна сила соціально-економічного розвитку
Інтереси це усвідомлені потреби (умови) існування різних субєктів господарювання. У сфері економічних відносин потреби проявляються як інтереси. Потреби-інтереси не тільки відображають існуючі відносини, а й самі є першою цеглиною в структурі соціально-економічних відносин.
Видатний французький енциклопедист К. А. Гельвецій зазначав: Якщо фізичний світ підкоряється закону руху, то світ духовний не менш підкоряється закону інтересу.
Потреби не тотожні економічним інтересам. Сутність останніх полягає в реально націленому задоволенні економічних потреб у засобах виробництва, трудових ресурсах, предметах особистого вжитку та ін. Економічні інтереси є визначальною обєктивною мотивацією діяльності людей, виходячи з їх місця у суспільному виробництві. Вони знаходять свій вираз у поставлених цілях та діях на досягнення їх. Потреби і засоби їх задоволення відбивають причину та форму прояву економічних інтересів, які, в свою чергу, не тотожні задоволенню потреб. Отже, економічний інтерес завжди виражає відповідний рівень та динаміку задоволення потреб. Так, не може бути інтересом субєкта зниження рівня задоволення потреб.
Визначення сутності інтересів, розмежування та поєднання їх має практичне значення, оскільки виробничі відносини проявляються насамперед як інтереси. Кожна людина одночасно є носієм різних інтересів. У ринковій економіці приватний інтерес домінує над суспільним, але ринковий механізм забезпечує поєднання цих інтересів. Механізм суспільної координації був відкритий А. Смітом. Поєднання інтересів спрямовується обєктивними економічними законами: кожний індивід, маючи власний інтерес (адже ніхто не працює собі в збиток), одночасно сприяє досягненню найбільшого блага для всіх (правило невидимої руки). Наприклад, результати праці виробника (підприємця) повинні ефективніше задовольняти потреби людини, а економічна доцільність індивідуалізованої праці з позицій інтересів підприємця визначається прибутком.
Засіб реалізації індивідуальних інтересів робітника зростання індивідуального доходу (заробітної плати). Інтерес власника (підприємця) полягає в збільшенні власності (капіталу) та отриманні від неї гарантованого прибутку. Засобом реалізації колективних інтересів є максимізація прибутку та фонду заробітної плати (наприклад, для підприємств державного сектора, що знаходяться на комерційних засадах господарювання). Нарешті, засіб реалізації суспільного інтересу - максимізація національного доходу та мінімізація фонду відшкодування створюваного суспільного продукту. Проблема поєднання інтересів, таким чином, знаходить своє вираження у формуванні певних пропорцій у розподілі доходів.
В адміністративно-командній економіці субординація інтересів грунтується на принципі сходження інтересів від загального до часткового і одиничного: інтереси державні мають пріоритет перед регіональними, регіональні перед колективними тощо. В той же час засіб забезпечення цієї субординації інтересів жорстке централізоване планування продемонструвало свою невідповідність, обмежуючи на практиці свободу індивіда.
Регулювання державою економічних процесів на терені високого розвитку продуктивних сил і відповідно організаційно-економічних та соціально-економічних відносин відкриває можливість в умовах соціальне орієнтованого ринкового господарства оптимально поєднати особистий, колективний та державний інтереси з урахуванням глобальних проблем сучасності. Це стає можливим, по-перше, через відкриття ринковими відносинами широкого простору для активізації економічних інтересів особистості; по-друге, через узгодження взаємодіючих інтересів у системі особистість колектив держава за допомогою не лише суто ринкових методів, а й державного економічного регулювання.
В економічних відносинах між людьми потреби проявляються насамперед як інтереси. Кожне окреме відношення існує спочатку потенційно, у формі очікувань та ще незадоволених домагань людини. Як дійсні економічні відносини реалізуються, коли набувають форми взаємного звязку. В кожному економічному відношенні - між підприємцями і виробниками, між виробниками і споживачами, державою і недержавним сектором економіки (бізнесом), партнерами, у відносинах між індивідами мають місце елементи боротьби і співробітництва. Механізм суперечливої взаємодії інтересів можна простежити на прикладі його рояву у сфері виробництва і ринку (рис. 4).
У сфері виробництва підприємці й робітники є протилежними сторонами економічних стосунків, але вони мають спільні інтереси щодо ринку, виступаючи як виробники або споживачі. Взаємозалежність цих груп обєктивно зумовлює їх співробітництво.
Взаємодія інтересів є стимулом стимулом ефективного соціально-економічного розвитку. В країнах з розвинутою ринковою економікою високий