Роль прокурора у вирішенні судом цивільного позову у кримінальній справі
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
?, яку органи досудового розслідування в силу покладеного на них обовязку повинні обовязково зясувати (доказати) з належною повнотою в процесі провадження щодо кожного цивільного позову.
Безперечно, що при вирішенні цивільного позову застосовують норми цивільного права та процесу, однак, це не означає, що при цьому зовсім не застосовують норми кримінального права та процесу.
У процесі розгляду цивільного позову суд керується нормами кримінально-процесуального закону: застосовується процедура розгляду, яка передбачена нормами кримінально-процесуального права; учасники процесу наділені правовим статусом, який визначають норми КПК; гарантії, які визначають норми кримінально-процесуального права при доказуванні цивільного позову, також передбачені нормами КПК; презумпції, які діють при цьому, також визначає кримінально-процесуальний закон і т. д. Поряд з цим, при провадженні щодо цивільного позову разом з кримінальною справою, можуть застосовуватися також і норми ЦПК з питань, що стосуються цивільного позову, але не врегульовані в КПК, за умови, що ці норми не суперечать положенням КПК. Водночас, завершальним етапом провадження щодо цивільного позову є застосування, власне, матеріальної норми цивільного права для вирішення питання про задоволення цивільного позову, чи відмову в задоволенні. Неправильне застосування цивільного матеріального закону матиме негативні правові наслідки
Обовязок забезпечення можливості здійснення потерпілим, цивільним позивачем своїх прав під час судового розгляду покладається на суд, а також на прокурора, який бере участь у розгляді кримінальної справи. Так, відповідно до вимог КПК суддя при прийнятті рішення про призначення справи до судового розгляду, вирішує питання про заходи щодо забезпечення цивільного позову (пункт 7 ст. 253 КПК). При судовому розгляді суддя розяснює потерпілому його права і обовязки (ст. 302 КПК), а по закінченні судового слідства він надає можливість потерпілому взяти участь у судових дебатах (ст. 318 КПК). Крім цього, при постановленні вироку суд має вирішити питання про задоволення предявленого цивільного позову, на чию користь та в якому розмірі і чи підлягають відшкодуванню збитки, заподіяні потерпілому (пункт 7 ст. 324 КПК). У повній мірі обовязок щодо забезпечення прав потерпілого під час судового розгляду покладено і на прокурора, який відповідно до ст. 25 КПК: зобовязаний в усіх стадіях кримінального судочинства своєчасно вжити передбачених законом заходів до усунення всяких порушень закону, від кого б ці порушення не виходили.
Прокурор, підтримуючи державне обвинувачення в суді, виходячи із вимог ст. 25 КПК, зобовязаний забезпечити права і законні інтереси потерпілого. Ці права він забезпечує шляхом надання доказів, участі у їх дослідженні, заявлення клопотань, висловлення своєї думки щодо клопотань інших учасників судового розгляду тощо. Він виступає в дебатах сторін і викладає свої міркування з приводу застосування кримінального закону, міри покарання щодо підсудного, а також задоволення предявленого цивільного позову.
З усіх питань, які виникають під час судового розгляду, а також у звязку з клопотаннями учасників судового розгляду прокурор обовязково висловлює свою думку, свою позицію.
Прокурори здійснюють нагляд за дотриманням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, при застосуванні інших заходів примусового характеру, які повязані з обмеженням особистої свободи людини і громадянина. Порядок виконання таких рішень регламентується наказом Генерального прокурора України від 5 квітня 2000 р. Метою такого нагляду є забезпечення дотримання Конституції України, кримінально-виконавчого, іншого національного законодавства та вимог Європейської Конвенції про права людини, Європейських вязничних правил, міжнародних норм і правил поводження з увязненими у місцях попереднього увязнення, при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, повязаних із обмеженням особистої свободи громадян.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України, прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 року. - К.: Ін Юре, 1996.
2. Кримінально-процесуальний кодекс України. - К.: Атіка, 2001.
3. Кримінально-процесуальний кодекс. Науково-практичний коментар. - К.: Форум, 2003.
4. Кримінально-виконавчий кодекс України. - К.: Парламентське видавництво, 2003.
5. Кримінальний кодекс України. - К.: Юрінком Інтер, 2001.
6. Цивільний кодекс України: Офіційне видання. К.: Атіка, 2004.
7. Закон України Про прокуратуру // Офіційний вісник України. 2001. - № 29.
8. Агафонов С. Особливості відшкодування моральної шкоди за законодавством України // Юридичний журнал. 2007. № 6. С. 98-106.
9. Анікіна Н. Цивільний позов у кримінальному судочинстві за проектом нового КПК України // Вісник Львівського університету. Серія юридична. Випуск 41. - Львів, 2005. С.351-359.
10. Бакірова І. Застосування судами законодавства України щодо відшкодування моральної шкоди: проблемні питання // Право України. - 2006. - № 5. С.45-49.
11. Балан Р.О. Проблеми визначення розміру моральної шкоди // Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку. Збірник тез наукових доповідей ІІ міжнародної науково-практичної конференції студентів та аспірантів. Луцьк: РВВ Вежа, 2006. С.92-93.
12. Ващук Б.Л. Законодавче регулювання правового статусу цивільного відповідача потребує вдоскона?/p>