Роль крейдяного періоду у розвитку біосфери
Информация - Биология
Другие материалы по предмету Биология
РЕФЕРАТ
НА ТЕМУ:
РОЛЬ КРЕЙДЯНОГО ПЕРІОДУ У РОЗВИТКУ БІОСФЕРИ
Підготувала:
учениця 11-А класу
Токар Олена
2009 р.
КРЕЙДЯНИЙ ПЕРІОД
Крейдяний період названо так тому, що з ним повязані потужні відклади крейди. Він поділяється на два відділи: нижній та верхній.
Горотворні процеси, що відбулися в кінці юрського періоду, значно змінили обриси материків і океанів. Північна Америка, яка була відділена від величезного азіатського материка широкою протокою, зєдналася з Європою.
На сході Азія зєдналася з Америкою. Південна Америка повністю відокремилась від Африки. Австралія була там, де й зараз, хоч і меншого розміру. Продовжують формуватися Анди і Кордільєри, а також окремі хребти Далекого Сходу.
У верхньокрейдяний період море залило великі площі північних материків. Під водою був Західний Сибір і Східна Європа, більша частина Канади та Аравія. Накопичуються потужні товщі крейди, пісків, мергелів.
Наприкінці крейдяного періоду знову активізуються горотворні процеси, завдяки яким сформувалися гірські хребти Сибіру, Анди, Кордільєри і гірські хребти Монголії.
Клімат змінився. У високих широтах на півночі в крейдяний період вже була справжня зима із снігом. У межах сучасної помірної зони частина порід дерев нічим не відрізнялася від сучасних (горіх, ясен, бук). Листя їх опадало на зиму. Проте, як і раніше, клімат у цілому був набагато тепліший, ніж сучасний. Все ще були поширені папороті, саговники, гінкгові, бенетити, хвойні, зокрема секвої, тиси, сосни, кипариси, ялини.
У середині крейдяного періоду буйно розвиваються рослини. Водночас вони витісняють представників давнішньої флори спорові і голонасінні рослини. Вважають, що квіткові рослини виникли і розвинулися в північних районах, пізніше вони розселилися по всій планеті. Квіткові рослини набагато молодші від хвойних, відомих нам ще з карбонового періоду. Густі ліси з гігантських деревовидних папоротей і хвощів не мали квіток. Вони непогано пристосувалися до тодішніх умов життя. Однак поступово вологе повітря первісних лісів ставало сухішим. Дощів випадало зовсім мало, нестерпно палило сонце. Висихав грунт у районах первісних боліт. На південних материках виникли пустині. Рослини перемістилися в більш прохолодний і вологий клімат півночі. А потім знову пішли дощі, насичуючи вологий грунт. Клімат давньої Європи став тропічним, на її території виникли ліси, подібні до сучасних джунглів. Знову відступає море, і багато рослин, які росли на узбережжі у вологому кліматі, опинилися у більш сухому кліматі. Багато з них загинули, але деякі пристосувалися до нових умов життя, утворюючи плоди, які захищали насіння від висихання. Нащадки таких рослин поступово заселили всю планету.
Змінювався і грунт. Мул, рештки рослин і тварин збагачували його поживними речовинами.
У первісних лісах пилок рослий розносився лише вітром і водою. Однак зявилися перші рослини, пилком яких живилися комахи. Частина пилку прилипала до крил і ніг комах, і вони переносили його з квітки на квітку, запилюючи рослини. У рослин, що були запилені, насіння достигало. Ті рослини, яких не відвідували комахи, не розмножувалися. Тому поширювалися лише рослини із запашними квітками найрізноманітніших форм і кольорів.
З появою квіток змінилися і комахи. Серед них зявляються такі, що взагалі не могли жити без квіток: метелики, бджоли. Із запилених квіток розвивалися плоди з насінням. Птахи й ссавці їли ці плоди і розносили насіння на великі відстані, поширюючи рослини на все нових ділянках материків. Зявилося багато травянистих рослин, які заселили степи і луки. Листя дерев восени осипалося, а в літню спеку згорталося.
Рослини поширилися по Гренландії й островах Льодовитого океану, де було порівняно тепло. В кіпці крейдяного періоду, коли клімат похолоднішав, зявилося багато холодостійких рослин: верба, тополя, береза, дуб, калина, які властиві й для флори нашого часу.
З розвитком квіткових рослин під кінець крейдяного періоду вимерли бенетити, значно менше стало саговників, гінкгових, папоротей. Із зміною рослинності змінювалася й фауна.
Дуже поширилися форамініфери, черепашки яких утворили потужні відклади крейди. Зявляються перші кумуліти. Корали утворювали рифи.
Амоніти крейдяних морів відрізняються за формою черепашок. Якщо у всіх амонітів, які існували до крейдяного періоду, черепашки закручувалися в одній площині, то крейдяні амоніти мали витягнуті черепашки, зігнуті у вигляді коліна, траплялися кулясті й прямі. Поверхню черепашок вкривали шипи.
На думку деяких дослідників, химерні форми крейдяних амонітів є ознакою старіння всієї групи. Хоч деякі представники амонітів ще продовжували розмножуватися з великою швидкістю, життєва енергія амонітів вже майже вичерпалася.
На думку інших учених, амонітів знищили численні риби, ракоподібні, рептилії, ссавці, а дивовижні форми крейдяних амонітів не ознака старіння, а спроба якось уберегтися від чудових плавців, якими на той час стали костисті риби й акули. Зникненню амонітів сприяла також різка зміна фізико-географічних умов, що відбулася у крейдяному періоді.
Белемніти, які зявилися набагато пізніше амонітів, у крейдяний період теж повністю вимирають. Серед двостулкових молюсків зявляют