Роль крейдяного періоду у розвитку біосфери
Информация - Биология
Другие материалы по предмету Биология
ься тварини, різні за розміром і формою, що зєднували стулки за допомогою зубчиків і ямок. В устриць й інших молюсків, які прикріплювалися до морського дна, стулки стають неоднаковими. Нижня стулка має вигляд глибокої чаші, а верхня кришки. У рудистів нижня стулка перетворилася на великий товстостінний бокал, всередині якого залишилася лише невеличка камера для самого молюска. Кругла, схожа на кришку верхня стулка охоплювала нижню міцними зубами, за допомогою яких вона могла підійматися і опускатися. Жили рудисти переважно в південних морях.
Поряд з двостулковими молюсками, які складалися з трьох шарів: зовнішнього рогового, призматичного і перламутрового, траплялися молюски, черепашка яких мала тільки призматичний шар. До них належать молюски роду іноцерамус, які широко розселилися в морях крейдяного періоду. Це були тварини до метра в діаметрі.
У крейдяний період зявляється багато нових видів черевоногих молюсків. Серед морських їжаків надзвичайно збільшується кількість неправильних серцевидних форм. А серед морських лілій зявляються такі, що не мали стебла і вільно плавали у воді за допомогою довгих перистих рук.
Великі зміни відбулися і серед риб. У морях крейдяного періоду поступово вимирають ганоїдні риби. Збільшується кількість костистих риб (багато з них існують і в наш час). Акули поступово набирають сучасного вигляду.
У морі ще жили численні плазуни. Нащадки вимерлих на початку крейдяного періоду іхтіозаврів були завдовжки до 20 м і мали по дві пари коротких ластів.
Зявляються нові форми плезіозаврів і пліозаври. Вони жили у відкритому морі. Крокодили і черепахи населяли прісноводні й солоноводні басейни. На території сучасної Європи жили великі ящірки з довгими шипами на спині й величезні пітони.
З наземних плазунів для крейдяного періоду особливо характерними були траходони й рогаті ящери. Траходони могли пересуватися як на двох, так і на чотирьох ногах. Між пальцями вони мали перетинки, які допомагали їм плавати. Щелепи траходонів нагадували качиний дзьоб. На них було до двох тисяч дрібних зубів.
Трицератопси мали три роги на голові і величезний костяний щит, який надійно захищав тварину від хижаків. Жили вони переважно у сухих місцях. Живилися рослинністю.
Стиракозаври мали носові вирости роги і шість рогових шипів на задньому краї кістяного щита. їхні голови досягали двох метрів у довжину. Шипи і роги робили стиракозаврів небезпечними для будь-яких хижаків Найстрашнішим хижим ящером був тиранозавр. Він досягав у довжину 14 м. Череп його, завдовжки понад метр, мав великі гострі зуби. Пересувався тиранозавр на могутніх задніх ногах, підпираючись товстим хвостом. Передні по ноги його були маленькими й слабкими. Від тиранозаврів залишилися скамянілі сліди, довжина яких становить 80 см, крок тиранозавра дорівнював 4 м.
Цератозавр був порівняно невеликим, але прудким хижаком. На голові він мав невеликий ріг, а на спині кістяний гребінець. Пересувався цератозавр на задніх ногах, кожна з яких мала три пальці з великими кігтями. Торбозавр був досить неповоротким і полював, головним чином, на малорухливих сколозаврів, які зовнішнім виглядом нагадували сучасних броненосців. Завдяки могутнім щелепам і міцним зубам торбозаври легко розгризали товстий кістяний панцир сколозаврів.
Ще продовжують існувати літаючі ящери. Величезний птеранодон, розмах крил якого становив 10 м, мав великий череп з довгим кістяним гребінцем на потилиці і довгий беззубий дзьоб. Тіло птеранодона було відносно маленьким. Живився рибою. Як сучасні альбатроси, більшу частину свого життя птеранодони проводили у повітрі. Колонії їх знаходились біля моря. Нещодавно у крейдяних відкладах Америки знайдено залишки ще одного велетня. Розмах його крил досягав 18 м.
Серед птахів зявляються такі, які могли добре літати. Повністю вимерли археоптерикси. Але деякі з птахів мали зуби.
У гесперорніса водоплавного птаха довгий палець задніх кінцівок зєднувався з трьома іншими короткою плавальною перетинкою. На всіх пальцях були кігті. Від передніх кінцівок залишилися тільки злегка зігнуті плечові кістки. Вони мали вигляд тонкої палички. Гесперорніс мав 96 зубів. Молоді зуби росли всередині старих і заміняли їх, як тільки ті випадали. Гесперорніс дуже схожий на сучасну гагару. Пересуватися по суші гесперернісу було дуже важко. Піднімаючи передню частину тіла і відштовхуючись від землі ногами, він рухався невеликими стрибками. Проте у воді він почував себе вільно. Добре пірнав і рибам було дуже важко втекти від його гострих зубів.
Іхтіорніси, сучасники гесперорнісів, за розміром були як голуб. Вони добре літали. Крила їх були добре розвинені, а грудна кістка мала високий кіль, до якого кріпилися потужні грудні мязи. Дзьоб іхтіорніса був усаджений дрібними загнутими назад зубами. Невеликий мозок іхтіорнісів нагадував мозок плазунів.
У пізньокрейдяний період зявляються беззубі птахи, родичі яких фламінго існують і в нас час.
Земноводні вже нічим не відрізняються від сучасних. А ссавці представлені хижаками і рослиноїдними, сумчастими і плацентарними. Значної ролі в природі вони поки що не відіграють. Та наприкінці крейди початку кайнозойської ери, коли вимерли гігантські рептилії, ссавці широко розселилися по Землі, зайнявши місце динозаврів.
Існує багато гіпотез щодо причини вимирання динозаврів. Деякі дослідники вважають, що основною причиною цього були ссавці, яких багато зявилося наприкінці кр?/p>