Роль кори головного мозку в системнiй органiзацiСЧ дiяльностi органiзму
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
Вµктроенцефалографiя.
Електроенцефалографiя
Генерацiю електричних коливань в корi великого мозку живих органiзмiв спостерiгали i вперше описали Кеннон Р. (1875) i Данилевський В.Я. (1876). РеСФстрацiя електричних коливань потенцiалу вiд поверхнi голови була проведена вперше в 1925 р. Правдич-Неминським В.В. у дослiдах на тваринах i нiмецьким психiатром Н. Berger (1929) у людей.
У людей електрична активнiсть кори великого мозку вiдводиться звичайно вiд шкiри на черепi. Метод реСФстрацiСЧ постiйноСЧ електричноСЧ активностi кори великого мозку отримав назву електроенцефалографiя.
Для одержанная електроенцефалограми (ЕЕГ) можна застосувати або бiполярний запис вiд двох активних електродiв, розташованих на шкiрi голови, або монополярний запис, при якому реСФструючий (активний) електрод фiксують на шкiрi голови, а iндиферентний на деякiй вiдстанi вiд нього (наприклад, на мочцi вуха).
Запис ЕЕГ проводять за допомогою електроенцефалографу. При аналiзi ЕЕГ враховують насамперед частоту, амплiтуду, форму, тривалiсть та характер розподiлу хвиль. Аналiз можна проводити вiзуально i за допомогою спецiальних електронних аналiзаторiв (аналогових i цифрових приладiв). На сьогоднi детально описано характеристики ЕЕГ для рiзних станiв кори, точно вимiряне i проаналiзовано коливання потенцiалiв, якi СЧСЧ складають. У несплячоСЧ людини в розслабленому станi при закритих очах за вiдсутностi будь-яких зовнiшнiх подразникiв переважають хвилi частотою 8-13 Гц, амплiтудою близько 50-100 мкВ, вираженi вони бiльшою мiрою в потиличних частках кори. Такi хвилi називають альфа-хвилями (або основним ритмом). Це так звана синхронiзована ЕЕГ.
Коли людина розплющуСФ очi, альфа-хвилi зникають (так звана блокада альфа-ритму або реакцiя десинхронiзацiСЧ) i замiсть них виникають бета-хвилi, якi характеризуються бiльшою частотою (14-30 Гц) i меншою (до 30 мкВ) амплiтудою. Вони вiдображають стан активностi мозку, тобто збудження.
Пiд час перехiдного стану вiд спокою до сну зявляСФться повiльно-хвильовий ритм амплiтудою 100-150 мкВ, частотою 4-7 Гц. Це тета-ритм. Пiд час глибокого сну на ЕЕГ реСФструСФться дельта-ритм амплiтудою 250-350 мкВ, частотою 0,5-4 Гц.
Електроенцефалограма
F - лобна кора, Р тiмяна кора, О потилична кора.
бета-ритм альфа-ритм тета-ритм дельта-ритм
Походження ЕЕГ.
ЕЕГ вiдображаСФ головним чином постсинаптичнi потенцiали нейронiв кори великого мозку. Про це свiдчать результати одночасноСЧ реСФстрацiСЧ ЕЕГ за допомогою поза- i внутрiшньоклiтинного запису активностi кортикальних нейронiв. Припускають, що позитивнi коливання потенцiалiв на поверхнi кори великого мозку повязанi з ЗПСП, який виникаСФ в нейронах глибинних шарiв кори або ГПСП у поверхневих СЧСЧ шарах.
Негативнi коливання потенцiалiв ЕЕГ зумовленi зворотнiми процесами в цих шарах. Ритмiчна активнiсть кори великого мозку, зокрема альфа-ритм, зумовлена головним чином впливами пiдкiркових структур, особливо таламуса, в якому виявлено особливi нейрони тАЬводiСЧ ритмутАЭ (пейсмекери), котрi через вiдповiднi збудливi i гальмiвнi звязки здатнi генерувати i пiдтримувати ритмiчну активнiсть кори великого мозку.
Клiнiчне значення.
Запис ЕЕГ дiагностична процедура, яка використовуСФться в неврологiчнiй практицi. Так, при дифузних органiчних пошкодженнях головного мозку, черепно-мозкових травмах спостерiгаються сповiльненi i нерегулярнi хвилi. При пухлинах мозку часто виникають мiiевi змiни ЕЕГ (у дiлянцi пухлин). У хворих на епiлепсiю на ЕЕГ спостерiгаються пароксизмальнi потенцiали, судомнi розряди, гострокiнцевi хвилi та iншi змiни. Запис ЕЕГ широко використовуСФться в хiрургiчнiй практицi для контролю глибини наркозу: пiд час глибокоСЧ стадiСЧ наркотичного сну на ЕЕГ переважають дельта-хвилi.
При констатацiСЧ смертi у сумнiвних випадках, особливо при реанiмацiСЧ хворого, в клiнiцi часто орiСФнтуються на зникнення коливань на ЕЕГ. (тАЬплоска ЕЕГтАЭ). У клiнiчнiй практицi також використовують метод реСФстрацiСЧ викликаних потенцiалiв для одержання обСФктивних даних про характер i динамiку деяких порушень сенсорних функцiй.
При подразненнi рецепторiв шкiри, мязiв у первинних сомато-сенсорних дiлянках переключаючих ядер таламуса кори великих пiвкуль реСФструють коротко-латентнi позитивно-негативнi коливання електричного потенцiалу, якi носять назву первиннi викликанi потенцiали. Вони постiйнi за формою, мають ЛП в межах 1-15 мсек, стiйкi до наркозу та негативних чинникiв, здатнi ритмiчно вiдтворюватись. Зi значно бiльшим латентним перiодом i бiльш складноСЧ форми реСФструються потенцiали, викликанi подразненням неспецифiчних висхiдних шляхiв, вони називаються вторинними потенцiалами. Вториннi потенцiали реСФструються тiльки в асоцiативнiй корi, мають ЛП бiльше 15 мсек, зникають при поглибленнi наркозу, нестабiльнi за формою, ритмiчне вiдтворення СЧх одержати нелегко. РеСФстрацiя викликаних потенцiалiв широко використовуСФться для вивчення локалiзацiСЧ функцiй в корi великих пiвкуль та встановлення звязкiв мiж рiзними структурами ЦНС.