Роль жінки в суспільстві
Информация - Литература
Другие материалы по предмету Литература
?івчини з гнітючого, принизливого, нівелюючого патріархального середовища і, виходу на нелегку, тернисту, але власну дорогу.
Дуже важливо, що зараз саме жіночі тексти значною мірою визначають обличчя української літератури. Від часу появи роману Оксани Забужко Польові дослідження з українського сексу змінилися соціально-політичні обставини, культура, спосіб мислення й нове покоління українських письменниць по-іншому обирає дійсність. І вже те, що колись трактувалося як революційна подія, на сьогоднішній день вписується в основне русло літератури. Погоджуємося з В.Агеєвою, що твори молодої генерації є свідченням позитивних змін у вітчизняному патріархальному світі: Те, що донедавна треба було доводити, конструюючи саму мову, винаходячи слова й мовленеві конструкції, на початку третього тисячоліття видається цілком очевидним [1; 295]. Для Оксани творчість це не тільки спроба описати себе, але й спосіб довести іншим, що ти митець і що саме цю роль ти виконуєш неймовірно добре, чудово.
Жіноче письмо тісно співвідноситься із тілесністю. Описуючи свій досвід, авторка здатна репрезентувати жіночу субєктивність, жіночу сутність і жіночу тілесність. Нова стратегія емансипованого письма акцентує на реабілітації тіла й тілесності. Підвищена увага до проблеми тілесності може трактуватися як реакція на репресивні практики тоталітарної системи щодо тілесного як привітного, тому акцентування такого досвіду це спосіб підірвати усталені культурні стереотипи. Проте ситуація звільнення ускладнюється патріархальною закоріненістю нашої культури, де лише чоловічі цінності трактуються як загальнолюдські. До сьогодні в критичному просторі існує стереотипне сприйняття жіночого письма як явища маргінального, вузько-специфічного. На цьому, зокрема наголошує Л. Таран, аналізуючи палітру рецепції роману О. Забужко Польові дослідження українського сексу[10; 110-122]. Свідченням такого підходу є декларація представника нової генерації українських письменників, яка виразно виявляє позицію статевої нетерпимості, інтелектуальної обмеженості: Узагалі ж я собі ніколи не куплю книжку про те, як протікає моя вагітність, бо я, як чоловік, ніколи не народжу. Так само й роман про суто жіночі проблеми, у тому числі й гінекологічні, - це не моє читання. І йдеться не про стиль чи мову тексту, йдеться про досить вузьку авдиторну спрямованість таких книжок. Тобто, досі жінки та їхні проблеми не вважаються важливими, а їх світ трактується як чужий і ворожий.
І не тільки у літературі, а й у реальному житті бачимо, що роль жінки у сенсі тілесному, сексуальному з погляду протилежної статі така ж примітивна і сприймається як належне. Коли мова йде, власне, про жіночу тілесність, то чоловіки надають перевагу фізично привабливим, красивим, а також практичним жінкам. Коли мовиться про жіноче тіло, то йдеться про нього переважно як обєкт сексуального бачення чоловіків. Чоловічий критерій стосовно тілесності, зокрема зовнішності, жінка вимагає, аби вона була більш-менш вродливою, бо очевидний, виразний дефект її зовнішності, по-перше травмує і згортає чоловічу чуттєвість, а, по-друге, породжує підозри, щодо її нечистого походження[10; 135]. Та візьмемо до уваги точку зору: по-перше, невродливих жінок не існує, по-друге, її сексуальність тілесну можна підкреслити одягом, а тим більше в теперішній час, а по-третє роль жінки в плані тілесному, сексуальному повинна в першу чергу приносити задоволення їй самій і обирати вона має сама, а не бути чиєюсь здобиччю. Ні в якому разі жінка не повинна бути обєктом, який відкритий для субєктивності чоловіка. Їх тіло має подобатися їй самій, а не постійно потребувати чоловічого схвалення. Адже тіло жінки це витвір мистецтва: чи вона дівчина, чи вона вагітна, чи вона мати.
Ми бачимо, що жінка в цьому світі відіграє не останню роль. В чому б себе не проявляла, вона має на це право, тому що вона особистість, вона людина із своїми амбіціями і переконаннями. І хоч її роль як матері дуже важлива, ніхто не має права обмежувати її в цьому, адже її роль у будь-якій сфері не менш значуща і потрібна не менш ніж чоловіча. Тілесна свобода жінки стає складовою її особистісної реалізації, а сексуальна поведінка розглядається як невідємна сутність людини.
Бібліографія
- Агеєва В. Жіночий простір: Феміністичний дискурс українського модернізму. К.: Факт, 2003. 320 с.
- Агеєва В. Філософія жіночого існування// Бовуар Симона де Друга стать/ Пер. з франц.: В 2 т. Том 1. К.: Основа, 1994. С. 5-21.
- Вовчок М. Твори в 7-ми т. [Ред. Колегія: О.Є. Засенко та інші]. К.: Наукова думка, 1996.
- Кобринська Н. Вибрані твори. К.: Держлітвидав УРСР, 1958.
- Крістева Ю. Stabat Mater// Слово. Знак. Дис. Курс. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст./ За ред. Зубрицької. Л.: Літопис, 1996. С. 497-509.
- Крупка М. Українська жіноча проза: дві епохи дві версії. Р.: видавець О.Зінь, 2008. 215 с.
- Паличко С. Фемінізм. К.: Основа, 2002. 322 с.
- Пчілка О. Твори. К.: Дніпро, 1988. 583 с.
- Русова С. Наші визначні жінки. Літературні характеристики-сюжети. - Коломія, 1934. 92 с.
- Таран Л. Жіноча роль. К.: Основа, 2007. 128 с.
- Франко І. Зібрання творів у 50-ти томах. Т. 4. Літературно-критичні праці. К.: Наукова думка, 1984. 680 с.