Роль голоду в українській національно-визвольній революції ХVII ст.
Статья - История
Другие статьи по предмету История
о, влітку 1651 р. Б. Хмельницький зазнав поразки під Берестечком. Можна припустити, що це сталося не тільки внаслідок втечі з поля битви союзників-татар на чолі з Іслам-Гіреєм, але й від фізичної виснаженості повсталих, зумовленої тяжким недоїданням українського війська. Ось як, наприклад, польський шляхтич Кшицький у своєму листі від 14 червня 1651 р., тобто напередодні битви, характеризував становище козацького війська: "Среди казаков голод большой, ядят дохлых лошадей. Много пешей голи посылает Хмельницкий в засады под Дубно, под Острог для того, чтобы добыть продовольствие. Если он постоит еще лагерем недели две, половина их останется без коней". Багато людей, зазначається далі у листі, намагалися покинути військо, але Хмельницький наказав татарам брати в полон кожного, хто спробував би втекти [31].
А ось уривки з листа галицького стольника А. Мясковського, датованого 18 липня 1651 р. незабаром після закінчення Берестейської битви, у якому він пише про становище полонених козаків: "Привели ... (привязанных) за шею к их лошадям нескольких казаков, родом из Заднепровья, очень истощенных от голода. Они имели в карманах только ржаные колосья, но достаточно пороха и пуль и немного табака. Рассказывали, что по этим лесам и рощам находится несколько тысяч мужиков, которые в течение нескольких дней должны погибнуть от голода" [32].
Голод боляче дошкуляв і польським військам, змушуючи поляків йти на перемиря з повсталими. Показово, як коронний гетьман М. Потоцький у листі до канцлера А. Ліщинського описував обстановку, за якої укладався Білоцерківський договір 1651 р.: "26 сентября, во вторник, шел сильнейший дождь, лошади также стали сильно голодать, а ни пастбища, ни хлеба не было, войско Хмеля все потравило". Б. Хмельницький пропонував мир. "Приняв затем во внимание, что он просится, и что иногда не мешает сделать послабление подданным, а табор взять также невозможно, я пригласил их милости для совета, что в этом случае делать". На нараді було вирішено "миритись", взявши також до уваги, що "... среди пехоты частично от голода (ибо никто нам при этом вступлении нашем на Украину не подносил продовольствие добровольно, а на деньги также нечего было купить и не у кого достать, даже нам самим хлеб кушать не приходилось), частично также от невзгод распространилась какая-то заразная болезнь, так что от нее всюду часто умирали…Начался голод не только для лошадей, но для нас самих" [33].
За наявними даними, іншими голодними роками в історії Української революції були 1660, 1663 і 1673-1674 рр.
У 1660 р. голод стався від посухи, яка викликала неврожай. Цей рік був названий сучасниками "бесхлебным временем". Воно принесло населенню жорстокі злидні [34]. Як вважають, 1663 р. неврожай і голод у східних землях Польщі та на Правобережній Україні були викликані сильними дощами [35]. У 1673-1674 рр. великі дощі знову супроводжувалися недородом. У 1673 р. знову від голоду померло багато людей [36]. Протягом 1674 р., за літописними даними, "...был великий голод, жито было по злотых 14, пшеница по 15, людей дуже много вымерло, была война с турками и тем же году было барзо дорого во Львове и всюду голод был великий и люди с голоду пухли и умирали" [37].
На жаль, автор не має у своєму розпорядженні конкретних даних, які б свідчили про характер і масштаби впливу голоду на розвиток подій у ці роки. Проте з великою впевненістю можна стверджувати, що лихо голоду, як і на початковому етапі національно-визвольної боротьби українського народу, головним чином загострювало ситуацію і прискорювало перебіг революційних подій. На це слід зважати, даючи оцінку заключним акордам Української революції.
Таким чином, голод був важливим фактором Української національно-визвольної революції XVII ст. До нього призводили, насамперед, несприятливі погодні умови, неврожаї, а також воєнні дії, руйнування й спустошення. Голод широко використовувався як засіб боротьби з противником.
Вплив голоду на розвиток подій був багатогранним. З одного боку, він загострював і без того тяжке становище народних мас, які страждали від іноземного панування, сприяв піднесенню їх визвольних настроїв, штовхав до активної боротьби з гнобителями. Особливо вагомо це позначилося на початку революції в 1648-1653 рр. З іншого боку, голодне лихо сприяло зближенню молодої козацької держави, очолюваної Б. Хмельницьким, із Московським царством, яке закінчилося Переяславською Радою 1654 р. Нарешті, голод знесилював повстанців і поляків, неодноразово заважав успіху військових заходів, був грізною зброєю в руках супротивників. Голод призвів до великих людських втрат. На жаль, встановити більш-менш точну кількість загиблих від голоду неможливо, оскільки відсутні дані. Окремі джерела називають тисячі та десятки тисяч жертв. Отож можна вважати, що частка голодних смертей у загальних втратах була досить значною.
Автор визнає, що роль голоду в Українській революції 1648 1676 рр. зясована ним лише в загальних рисах, особливо в подіях, які сталися після Переяславської Ради. Це вимагає подальшої уваги науковців до проблеми. Проте зясованого достатньо, щоб узяти до уваги причини, наслідки та уроки голодного лихоліття того часу.
ЛІТЕРАТУРА
- Борисенков Е.П., Пасецкий В.М. Тысячелетняя летопись необычайных явлений природы. М.: Мысль, 1988. С. 333-334, 336-337, 339.
- Освободительная война 1648-1654 гг. и воссоединение Украины с Россией. К.: Изд-во Академии Наук Украинской ССР, 1954. С. 175, 220, 232, 244; Голобуцкий В. Дипломатическая история освободительной войны украи