Аудит в організації
Методическое пособие - Менеджмент
Другие методички по предмету Менеджмент
?ства. Ризик, повязаний з невідповідністю функціонування системи внутрішнього контролю це ризик неефективності внутрішнього контролю. Він полягає у тому, що системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю не завжди можуть функціонувати настільки ефективно, щоб помилки, які можуть трапитися у залишку по певному бухгалтерському рахунку або у певній категорії операцій, могли бути своєчасно попереджені, викриті та своєчасно виправлені персоналом підприємства. Такі помилки можуть бути суттєвими по кожному залишку або у загальній сукупності з перекрученнями по інших залишках чи операціях.
Попередня оцінка ризику невідповідності внутрішнього контролю це оцінка ефективності систем обліку і внутрішнього контролю підприємства, що дає змогу співробітникам підприємства відвернути, виявити і виправити суттєві перекручення та помилки. Певний ризик невідповідності внутрішнього контролю завжди буде існувати з причин обмежень, які властиві кожній системі обліку і внутрішнього контролю і яких не можна уникнути. Ризики обліку розглядаються аудитором на стадії попереднього планування. Аудитору необхідно впевнитись в чесності керівництва, розумінні бухгалтерським персоналом правил ведення обліку, в достатній кваліфікації працівників. Оскільки однією з головних ознак є принцип неперервності діяльності підприємств, під яким розуміється необхідність складання історичної, а не ліквідаційної звітності, то аудитор повинен оцінити можливість невідповідності звітності підприємства принципу неперервності.
Відхилення в бухгалтерській звітності клієнта присутні майже завжди. Аудитори в ході перевірки зобовязані виявити ту їх частину, в результаті якої суттєво перекручена звітність в цілому. Відхилення в бухгалтерській звітності можуть бути суттєвими і несуттєвими, допущені навмисно і ненавмисно.
Суттєві відхилення це відхилення, які можуть вплинути на рішення користувача фінансової звітності.
Будь-яка підозра щодо можливих неточностей або невідповідності записів в інформації, що розглядається аудитором, примушує аудитора розширити процедури дослідження, щоб розвіяти свої сумніви чи підтвердити підозру. Неточності або невідповідність інформації можуть виникати в результаті протизаконних дій з боку посадових осіб.
Протизаконні дії це дії посадових осіб, які суперечать законодавству і здійснюються навмисно або ненавмисно. У звязку з цим одні протизаконні дії посадових осіб можуть розцінюватись як шахрайство (обман), інші як помилка.
В результаті допущених відхилень у звітності не тільки перекручуються показники роботи підприємства, але й може завдаватися шкода власникам (засновникам), персоналу підприємства, кредиторам, Держбюджету та іншим зацікавленим сторонам. Певним чином сконструйовані облікові записи можуть бути засобом реалізації протизаконних дій, наприклад, присвоєння матеріальних цінностей або грошових коштів певними особами.
Отже, всі правопорушення в облікових записах можна поділити на дві групи: помилки і шахрайство.
Шахрайство це навмисно неправильне відображення господарських операцій та подання на цій основі заздалегідь перекрученої, недостовірної звітної інформації її користувачам.
Найбільш повне визначення приведено в ННА №7 Помилки та шахрайство. Саме тут визначення шахрайство доповнене переліком можливих фактів обману. Проте в цьому визначенні не прослідкується мета протиправних дій.
Дуже лаконічним і точним є визначення поняття шахрайства Дж.Робертсоном. Він трактує, що це навмисне внесення фіктивної інформації у фінансові звіти з метою введення будь-кого в оману, яке несе за собою збиток для інвесторів і кредиторів.
Помилка ненавмисне перекручення фінансової інформації в результаті арифметичних чи логічних помилок в облікових записах і групуваннях, недогляду у повноті обліку чи неправильного подання фактів господарської діяльності, наявності та стану майна, розрахунків тощо.
Таким чином, принципові відмінності між шахрайством і помилкою з точки зору права наявність або відсутність заміру. І особливо важкими серед них є такі зловживання, які мають у своїй основі мотиви незаконного особистого збагачення персоналу або окремих представників адміністрації.
4. Аудиторські докази
Аудиторські докази
- Аудиторські докази та їх класифікація
- Прийоми і процедури отримання аудиторських доказів
- Джерела аудиторських доказів
- Вимоги до кількості та якості доказів
- Залежність між аудиторськими доказами, ризиком і суттєвістю
Найважливіша мета аудиту пізнання обєктивної істини про господарські явища, що вивчаються. Під істиною діалектичний матеріалізм розуміє ті знання про предмет, які правильно відображають цей предмет, відповідають йому. Оскільки істина відображає обєктивно існуючий світ, її зміст не залежить від свідомості людини. Тобто істина обєктивна, її зміст характеризується тими обєктивними процесами, які вона відображає.
Аудитор, в першу чергу, направляє свої зусилля на встановлення обєктивної істини щодо дій і подій господарюючого субєкта.
Обєктивна істина повинна бути підтверджена доказами. Юридична література трактує поняття доказів як фактичні дані (свідчення) про обставини, що мають значення для прийняття правильного рішення.
Докази це свідчення, які констатують будь-який ф