Розміщення та використання фінансових ресурсів підприємства
Дипломная работа - Экономика
Другие дипломы по предмету Экономика
іоду після виписки рахунка, то з ціни буде віднята знижка. У противному випадку, уся сума повинна бути виплачена у встановлений термін.
Відповідно до договору про відкритий рахунок, один раз прийнятому обома сторонами, покупець може робити періодичні закупівлі без звертання за кредитом у кожнім окремому випадку. Звичайний порядок здійснення угоди такий: коли покупець замовляє товар, він негайно відвантажується, а платіж за нього виконується у встановлений термін після одержання рахунка.
Консигнація спосіб, при якому роздрібний торговець може просто одержати товарно-матеріальні цінності без зобовязання. Якщо товари будуть продані, то буде здійснений і платіж виробнику, а якщо ні, то роздрібний торговець може повернути товар виробнику без виплати неустойки. Консигнація звичайно застосовується при реалізації нових, нетипових товарів, попит на який важко припустити.
Факторинг придбання права на стягнення боргів, на перепродаж товарів і послуг з наступним одержанням платежів по них. При цьому мова йде, як правило, про короткострокові вимоги. Іншими словами, факторинг є різновидом посередницької діяльності, при якій фірма-посередник (факторингова компанія) за визначену плату одержує від підприємства право стягувати і зараховувати на його рахунок належні йому від покупців суми грошей (право інкасувати дебіторську заборгованість). Одночасно з цим посередник кредитує оборотний капітал клієнта і приймає на себе його кредитний і валютний ризики.
Факторингові операції виникли на основі комерційного кредиту, що надається продавцями покупцям у виді відстрочки платежу за продані товари. Зміна вимог до розрахунків з погляду прискорення обороту коштів викликали необхідність для постачальників шукати шляхи вирішення проблеми дебіторської заборгованості. Факторинг є порівняно новою ефективною системою поліпшення ліквідності і зменшення фінансового ризику при організації платежів.
Лізинг це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
3.1 Ефективність використання лізингових схем для скорочення розміщення фінансових ресурсів в основні засоби
ЗАКОН УКРАЇНИ Про лізинг [10] визначає правове поняття лізингу в Україні, а також загальні правові та економічні засади його здійснення.
Лізинг це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів [52].
Лізинг здійснюється за договором лізингу, який регулює правовідносини між субєктами лізингу, і, залежно від особливостей здійснення лізингових операцій, може бути двох видів фінансовий чи оперативний. Залежно від форми здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.
Обєктом лізингу може бути будь-яке нерухоме і рухоме майно, яке може бути віднесене до основних фондів відповідно до законодавства, в тому числі продукція, вироблена державними підприємствами (машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, системи телекомунікацій тощо), не заборонене до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг (оренду).
Субєктами лізингу можуть бути:
лізингодавець субєкт підприємницької діяльності, у тому числі банківська або небанківська фінансова установа, який передає в користування обєкти лізингу за договором лізингу;
лізингоодержувач субєкт підприємницької діяльності, який одержує в користування обєкти лізингу за договором лізингу;
продавець лізингового майна (далі продавець) субєкт підприємницької діяльності, що виготовляє майно (машини, устаткування тощо) та/або продає власне майно, яке є обєктом лізингу.
Згідно Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” [4]:
Лізингова (орендна) операція господарська операція фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за орендну плату та на визначений строк. Операції з лізингу (оренди) цілісних майнових комплексів державних підприємств регулюються відповідним законодавством.
Лізингові (орендні) операції здійснюються у вигляді оперативного лізингу (оренди), фінансового лізингу (оренди), зворотного лізингу (оренди), оренди землі та оренди жилих приміщень.
Оперативний лізинг (оренда) господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає передачу орендарю права користування основними фондами на строк, що не перевищує строку їх повної амортизації, з обовязковим поверненням таких основних фондів їх власнику після закінчення строку дії лізингової (орендної) угоди.
Основні фонди, передані в оперативний лізинг, залишаються у складі основних фондів орендодавця.
Фінансовий лізинг (оренда)