Розвиток рекламних агентств на Україні
Информация - Маркетинг
Другие материалы по предмету Маркетинг
одатку з реклами.
Платником податку з реклами є рекламодавець - особа, що замовляє послуги по встановленню і розміщенню реклами. Рекламне агентство можна назвати платником цього податку тільки тоді, коли воно саме є таким рекламодавцем.
Порядок сплати податку з реклами.
Порядок сплати податку з реклами установлюється відповідним органом місцевого самоврядування в межах адміністративно-територіальної одиниці. Загальним для всіх територіальних громад є такий порядок, при якому особи, що розміщають і встановлюють рекламу (наші рекламні агентства), збирають податок із реклами з рекламодавців і в терміни, установлені місцевими радами, перераховують податок у місцевий бюджет.
Необхідність сплати податку з реклами.
Відповідно до статті 11 Декрету № 56-93 податок із реклами виникає лише тоді, коли рекламу встановлюють або розміщають. Визначення термінів встановлення і розміщення реклами немає в жодному законодавчому або нормативному акті, звернемося до Великого економічного словника, виданому Інститутом нової економіки в 1997 році.
У цьому словнику під терміном установлення розуміється введення в дію, улаштування, здійснення.
Термін розміщення має в цьому числі такі значення: розподіл, помешкання, розкладання по місцях, розподіли між багатьма.
Тобто "встановлення і розміщення" це:
- або улаштування, розподіл, помешкання, розкладання по місцях у змісті розташування спеціальної інформації на рекламних засобах, котрими відповідно до Закону про рекламу є засоби, використовувані для доведення реклами до її споживача в будь-якій формі і будь-якому засобі. Таке розташування реклами здійснюється під час її виготовлення;
- або здійснення цілей реклами, розподіли між багатьма, у змісті поширення реклами серед споживачів реклами, котрими відповідно до Закону про рекламу є якась особа або група осіб, на які спрямована реклама. Це здійснюється шляхом поширення реклами.
Висновок, під встановленням і розміщенням реклами варто розуміти її поширення, можна зробити, базуючись на такому:
- це очевидно з уточнення обєкта оподаткування з реклами, приведеного в Декреті 56-93; ціллю реклами є доведення до споживачів спеціальної інформації про особи або продукцію для прямого або опосередкованого одержання прибутку; у Законі про рекламу виділені окремо виготовлювач і розповсюджувач реклами;
- у типових правилах розміщення зовнішньої реклами, наприклад, ясно точно, що розміщенням зовнішньої реклами рахується поширення зовнішньої реклами відповідними засобами зовнішньої реклами;
- саме поширення реклами, а зовсім не її виготовлення, так чи інакше, повязано з територією, на котрої і відбувається вплив реклами на її споживачів, а податок із реклами тому і називається місцевим, що безпосередньо повязаний із місцем виникнення обєкта оподатковування.
Якщо обєктом оподатковування є вартість послуг за встановлення і розміщення реклами, цей податок не потрібно сплачувати тоді, коли рекламу лише виготовляють.
При чьому звернемо вашу увагу на те, що багато органів місцевого самоврядування своїми рішеннями про порядок нарахування і сплати податку з реклами визначили, що обєктом оподатковування є вартість послуг по виготовленню і розміщенню реклами. Зауважте - вартість послуг не тільки по встановленню і розміщенню, але і по виготовленню.
З одного боку, зрозуміло, що при наявності одного договору рекламодавця з рекламним агентством на виготовлення і встановлення, наприклад, рекламного щита вся сума договору ( без ПДВ ) буде бути обєктом оподатковування - адже окремо вартість установлення не виділена. З іншої сторони якщо є один договір рекламодавця з рекламним агентством на виготовлення, наприклад, рекламного ролика (виготовлення - і більш нічого), те обєкт оподатковування, обумовлений відповідно до Декрету № 56-93, узагалі відсутніх. Отже, рішення органа місцевого самоврядування в цьому випадку не діє, інакше прийдеться визнати, що самий орган перевищив свої повноваження, чітко обкреслені як статтею 18 Декрету № 56-93, так і пунктом 3 статті 15 Закону про систему оподатковування, оскільки розширив базу оподаткування з реклами.
Вмикання до складу валового прибутку і валових витрат.
У випадку, коли рекламне агентство виступає рекламодавцем, тобто особою, що замовляє послуги по встановленню і розміщенню реклами в іншої особи, воно включає податок із реклами до складу своїх валових витрат, як будь-яка інша юридична особа, що виступає замовником реклами і є в звязку з цим платником цього податку.
У випадку, коли рекламне агентство виступає в якості особи визначеного законодавством як "складальник" податку з реклами, воно не має права включати цей податок до складу своїх валових витрат, оскільки дійсним (законним) платником, вірніше платником відповідно до Декрету № 56-93. воно не є.
Природно, це стосується і не вмикання суми податку з реклами до складу валового прибутку, отриманого рекламним агентством. Цей податок лише сплачується рекламодавцем під час оплати рекламних послуг і транзитом, через рекламне агентство, надходить у місцевий бюджет.
Те, що податок із реклами не включається у вартість рекламних послуг, а лише "супроводжує" такі роботи (послуги), доказує визначення обєкта оподатковування, дане в Декреті №56-93. Крім того, прямої вказівки, що податок із реклами включається в ціну товарів (робіт, послуг), у за?/p>