Розвиток менеджменту в Україні: спочатку і до сьогодення
Информация - Менеджмент
Другие материалы по предмету Менеджмент
°їни. Якщо донедавна в українських директорів підприємств були службові автомобіль, телефон і секретар, то в сучасних керівників є персональні компютери, мобільні телефони, бази даних, системи звязку через Інтернет та ін. Атрибутом сучасних українських фірм стали гарні офіси, ввічливі менеджери і секретарки. Проте реформа менеджменту на цьому й закінчилась. Методи і форми діяльності апарату керування не змінилися з часів колишньої адміністративно-командної системи. Більшість нових керівників ще не сприйняли власне західних технологій внутрішньо фірмового корпоративного керування та групової взаємодії.
Зрештою, третій підхід у менеджменті втілює переважна більшість керівників радянського зразка, які дотримуються методів та стилю керування адміністративно-командної системи. Досвід керування підприємствами у них чималий, проте нема досвіду ведення бізнесу як такого.
У період приватизації їхні зусилля були спрямовані не на вирішення проблем прибутковості виробництва або ефективного менеджменту, а на контроль над підприємством та отримання його частки у власність. Перед керівництвом постали непоєднувані завдання: з одного боку, можливість стратегічного придбання значних активів, а з іншого, впровадження ринкового менеджменту і підвищення ефективності виробництва. Особистий інтерес узяв гору. Перемогли стратегічні можливості власного збагачення шляхом бартеризації, системи неплатежів та невиплат заробітної платні, тінізації господарських звязків тощо.
Отже, за роки незалежності України мало хто займався вдосконаленням системи керування; за висловом одного з директорів, вистачало і "жеківських" методів. Однак такі методи вже не задовольняють суспільство. Аналізуючи процеси управління в нашій державі, представник фонду Карнеги проф. А. Ослунд зробив висновок, що виробничі досягнення в Україні не залежать практично ні від галузі, ні від розміру підприємства, а "вирішальну роль відіграє менеджер, його здібності і воля".
РОЗДІЛ 2. З досвіду менеджменту в Україні
2.1 Формування ринкового середовища в Україні
Процес реформування національної економіки України зазнає, хоч повільно, кардинальних обєктивно необхідних змін. Від колишньої адміністративно-командної системи Україна успадкувала монополію державної власності, а з нею і недосконалу багатогалузеву структуру господарства.
Проте різкий злам адміністративно-командної системи не супроводжувався достатніми реальними економічними перетвореннями ринкового типу. За даними Європейського банку реконструкції та розвитку індекс реформ в Україні у 1997 р. становив 0,57, тоді як у країнах Центральної та Східної Європи - 0,73. Він швидко зростав у 1994 та 1995 рр., проте відтоді майже не змінився. В результаті економіка України перебуває у занедбаному стані. Про це свідчить порівняльний аналіз 14 показників умов господарювання країн з економічною свободою й України, проведений Н.П. Тарнавською та Р.М. Пушкарем на підставі різних джерел (табл. 1).
Таблиця 1 Порівняння умов господарювання країн з економічною свободою і України
ПоказникиКраїни з економічною свободоюУкраїнаСтупінь протекціонізмуНезначний, до 4%Від 10 до 30%Наявність дозволів на заняття бізнесомНемаПрактика дуже поширенаСтупінь корупції в митних органахНемаВисокийПодаткова політика30-40% прибуткуДо 80-90% прибуткуКредитно-фінансова політикаСтавки 5-10%Ставка 70%Рівень інфляції2-в% за рікРізкі коливання: 5-10% за місяць до незначної дефляціїЧастка державного споживання у валовому внутрішньому продукті5-10% в 1997р.-Контроль цінНемаВисокий рівеньКонтроль заробітної платніНемаЖорстке регулювання на державних підприємствах і спроба впровадження на приватнихДержавне регулювання економікиНезначнеВсеохопнеДержавне регулювання банківської сфериНесуттєвеЗначнеЗахист прав власностіВисокий рівень правового захистуЗахист на дуже низькому рівніІнвестиційна політикаБез обмеженьВеликі обмеженняЗаохоченість і політична нестабільністьПомірні та стабільніВисоке зростання і нестабільність
Особливо відстає розвиток інституційного середовища, орієнтованого на ринок. Економічне зростання гальмує також низька якість та надійність уже створених інституцій. У жодній зі сфер економічної діяльності немає завершеного системного законодавчого забезпечення. Постійні зміни чинного законодавства, громіздке регулювання бізнесової діяльності підривають ділову активність та заважають розвиткові підприємництва. Брак забезпечення прав власності та недостатнє вміння захищати контракти, довільне трактування законодавчих норм державними посадовими особами створили високий ступінь невпевненості, збільшили витрати на підприємництво в Україні та створили додаткові барєри для входження на ринок нових приватних фірм, що значно обмежує конкуренцію.
За роки реформ в Україні не вдалося створити дієздатної системи державного керування ринковими перетвореннями. Роль урядових структур в економічному житі і країни є все ще значною. Ринкова економіка складається, головно, з трьох елементів:
підприємств, ринків та інституцій, що дають змогу ринкам ефективно функціонувати. Державне необґрунтоване втручання у ці сфери створює серйозні перешкоди для розвитку сприятливого бізнесового клімату.
Втручання уряду простежується у видатках державного споживання (у відсотках до ВВП). Крім того, ці видатки спрямовують переважно на дотації у такі традиційно важлив?/p>