Розвиток друкарства в Україні в ХІХ ст. Теорія мистецтва книги
Контрольная работа - Культура и искусство
Другие контрольные работы по предмету Культура и искусство
читавши] а не застегает всих застежек, буди проклят.
Переписувачами книг були ремісники-книгописці, які працювали поодинці або в майстернях, а також монахи в монастирях, попи, дяки. Мистецтво каліграфа дуже високо цінилося, воно переходило від батька до сина. Переписувачі мали звичай робити в кінці книги або на полях різноманітні приписки, в яких вказували своє прізвище, місце і час написання, а також повідомляли про різні події побутового, культурного, історичного та іншого характеру. Так, наприклад, у приписці до Апостола 1307 року знаходимо згадку про розбрат між руськими князями Юрієм Московським і Михайлом Тверським: При сих князех сеяшется и ростяше усобицами, гиняше жизнь наша...
У роботі над виготовленням рукописної книги поряд з переписувачами брали участь також художники. На жаль, вони дуже рідко підписувались під своїми творами, а переписувачі, яким напевно належала провідна роль у виготовленні книги, не вважали за потрібне, за рідкісними винятками, вказувати прізвище художника.
У тих випадках, коли художник рукопису наважувався назвати своє прізвище, робив це досить скромно. У Сійському євангелії 1339 року художник всередині заставки найдрібнійшми літерами написав: Господи, помози многогрешному Іоану "написать ми заставицю сию. В розкішно оздобленому волинському рукописі середини XVI століття (Служебник, Державний історичний музей, Москва, Вос. 3), художник так визначив свою роль: А мазал Андричина многогрешний.
Майстри книг високо цінили свою працю. У звязку з тим, що при переписуванні могли траплятись помилки, переписувачі заздалегідь просили у читачів пробачення. Исправляюче чьтете, не кльнуче, но поминаюче, ацезда буду где описался худым умом грешным, простите, благословите (Галицьке євангеліє 1266 рік).
Переписування книг було важкою, виснажливою працею. Одна книга часом писалась близько року. Тому зрозуміла та радість і задоволення, з якими закінчував свою роботу переписувач. Яко радуется жених о невесте, -- читаємо в Добриловому євангелії 1164 року, тако радуется писец, видя последний лист. Або: Яко рад заяц сети избег, так рад писец последнюю страницу дописав.
Рукописне мистецтво дуже цікаве і своєрідне. Рукописна книга протягом кількох століть розвитку досягла високого художнього рівня.
Але з розвитком суспільства, з піднесенням його економіки і культури, рукописне мистецтво не могло вже задовольняти зрослі потреби в книзі. Процес переписування, при якому кожну букву треба було вималювати за всіма правилами каліграфії, був дуже повільним і, отже, малопродуктивним/ А раз книга писалась довго, до того ж в одному примірнику, ціна на неї була дуже висока. Зрозуміло, що її могли купувати лише заможні люди. Є ряд приписок в книгах, які свідчать про те, що одна книга куплялась часом цілим селом і оплачувалась не грішми, яких селяни не мали, а натурою. Рукописні книги мали ще одну непереборну ваду: вони рясніли помилками, часто досить грубими. Адже важко було написати кількасотсторінкову книгу, не зробивши помилки. Були й випадки, коли переписувачі свідомо відходили від тексту оригіналу, трактуючи те чи інше положення так, як їм хотілось. Та в процесі економічного та культурного розвитку названі недоліки стали настільки відчутними й дошкульними, що необхідно було шукати якийсь інший, більш прогресивний спосіб виготовлення книги, який міг би задовольнити потреби суспільства. Таким засобом значного прискорення у виготовленні книги, притому не в одному примірнику, а в сотнях і тисячах ідентичних примірників з добре вивіреним текстом, і зявилось книгодрукування.
Винайдення способу друкування рухомими металевими літерами велика подія середньовіччя.
Уже сучасники в значній мірі усвідомлювали велику історичну вагу нового винаходу. Але тільки згодом, коли виявилось, що книгодрукування є могутнім засобом спілкування людей, незамінним засобом точного збереження і швидкого розповсюдження віками набутих знань та ідей, лише тоді було повністю усвідомлене епохальне значення цього винаходу. Віктор Гюго говорив: Винайдення книгодрукування найвизначніша подія в історії... Це основа революцій....
На велике значення винаходу книгодрукування вказували К. Маркс і Ф. Енгельс. Піднесенню ремесла значно сприяв ряд більш або менш важливих винаходів, в історії яких найблискучішу сторінку становили винахід пороху і друкарство, - відзначав Ф. Енгельс.
Зрозуміло, книгодрукування в тому значенні слова, в якому ми його вживаємо тепер, було вінцем, а не початком винаходу. Йому передували численні спроби перенесення малюнка і навіть тексту з оригіналу на тканину чи на пергамент, які відносяться до глибокої давнини. В цьому нарисі ми не маємо можливості, та й немає потреби детально розглядати ці спроби. Відзначимо лише, що задовго до винаходу Івана Гутенберга відомі були такі види друкування:
1. Відтискування літер або фігурних зображень на мякому матеріалі (глині, шкірі, пергаменті, мякому металі) штемпелями, виготовленими з заліза чи іншого твердого матеріалу. Так у давнину здійснювалось карбування монет, таврувалась цегла у Вавілоні, робились фірменні помітки на амфорах у Римі.
2. Перенесення з деревяних або металевих дощок вирізьбленого на них малюнка або тексту на тканину, пергамент або папір шляхом намазування дощок фарбою і притискання їх до названого матеріалу. Таким чином отримувалась потрібна кількість цілком ідентичних в