Розвиток господарсько-правовоСЧ науки в перiод з другоСЧ половини 1950-х рокiв по кiнець 1980-х
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?рядок вирiшення деяких господарських питань.
Основним джерелом господарського права були постанови Ради Мiнiстрiв СРСР i спiльними постановами Ради Мiнiстрiв СРСР i ЦК КПРС.
Досвiд правового регулювання господарськоСЧ дiяльностi, накопичений в СРСР, з усiма його досягненнями i помилками представляють цiннiсть як для науки так i для практики сучасноСЧ правотворчоСЧ дiяльностi. Його не можна вiдкидати.
Специфiка радянського господарського законодавства полягала в конституцiйному закрiпленнi соцiалiстичноСЧ власностi в якостi основи економiчноСЧ системи. Визнавались такi форми соцiалiстичноСЧ власностi, як державна (загальнонародна), колгоспно кооперативна, громадських органiзацiй. Приватна власнiсть на кошти виробництва заперечувалась, але визнавалась особиста власнiсть громадян на майно, яке не стосуСФться коштiв виробництва. В становленнi та розвитку власне господарського законодавства визначаючими являлись законодавство про державнi пiдприСФмства, про планування, про систему господарських звязкiв. Державнi пiдприСФмства функцiонували пiсля подолання короткого перiоду вiйськового комунiзму на основi принципiв господарського розрахунку, тобто порiвняння витрат з доходами, мали господарську самостiйнiсть, котра постiйно розширювалась, особливо в повоСФнний перiод. Пiдставами розширення прав пiдприСФмств стали прийнятi в 1953 1957 р.р. постанова Ради Мiнiстрiв СРСР про розширення прав в рiшеннi господарських питань, Радами Мiнiстрiв союзних республiк, директорiв пiдприСФмств, Рад народних господарських економiчних районiв, Положення про соцiалiстичне державне господарське пiдприСФмство 1965 року, Закон Про державнi пiдприСФмства (обСФднання) вiд 30 червня 1987 року. Права i господарська самостiйнiсть державних пiдприСФмств були значно ширшi прав сучасних, так званих казенних пiдприСФмств.
2. Розвиток господарського права починаючи з 60-х рокiв ХХ столiття
Починаючи з 60-х рокiв ХХ столiття значна увага юристами господарниками придiлялась систематизацiСЧ господарського законодавства. В 1961 роцi пiд редакцiСФю В.В. ЛаптСФва i Г.Я. Торчинського юридичноСЧ служби Держплана СРСР був пiдготовлений фундаментальним двухтомником Законодательные акты по вопросам народного хазяйства СССР. Дана робота даСФ уявлення про структуру, змiст, обСФм Радянського господарського законодавства. Нормативнi акти систематизованi в ньому по тринадцяти основним роздiлам. Том перший включаСФ вiсiм роздiлiв:
1). органiзацiя управлiння народним господарством;
2). правовий режим соцiалiстичноСЧ власностi;
3). планування народного господарства;
4). порядок матерiально технiчного постачання;
5). державнi стандарти, технiчнi умови, виробничi марки i товарнi знаки;
6). розвиток новоСЧ технiки, винахiдництво i рацiоналiзацiя;
7). облiк i звiтнiсть;
8). арбiтраж.
У другому томi нормативнi акти систематизованi в пяти роздiлах по галузям народного господарства:
1). промисловiсть;
2). капiтальне будiвництво;
3). транспорт i звязок;
4). торгiвля;
5). житлове господарство.
Господарське господарств було систематизоване також у Зводi законiв СРСР i у зводах законiв союзних республiк, складають бiльшу половину цих зводiв.
УкраСЧнськими авторами були представленнi i випущенi московським видавництвом Юридическая литература довiдковий посiбник Права промышленных предприятий, обьединений и министерств в решении хозяйственных вопросов, а також збiрники Основные акты о правовой работе в народном хозяйстве i Правовая работа в народном хозяйстве.
Перерахованi роботи давали представлення про господарське законодавство, дiюче до i пiсля перестройки.
Постiйно удосконалювалась регламентацiя вiдносин пiдприСФмств з органами на котрi було покладено управлiння ними (трести, комбiнати, головнi управлiння, наркомати, мiнiстерства). Вдосконалення даних вiдносин йшло у напрямку забезпечення дотримання принципiв господарського розрахунку. В кiнцевому рахунку була встановлена матерiальна вiдповiдальнiсть вищестоящих по вiдношенню до пiдприСФмств органiв господарського управлiння перед пiдвiдомчими СЧм пiдприСФмствами за збиток, причинений направленими управлiнськими рiшеннями.
У вiдповiдностi до КонституцiСЧ СРСР i конституцiями союзних республiк господарська дiяльнiсть здiйснювалась на пiдставi планiв економiчного i соцiального розвитку. Загальне керiвництво виконання планiв здiйснювалося "адою. Система господарсько договiрних звязкiв була привязана до планiв виробництва, матерiально технiчного забезпечення, збуту продукцiСЧ, перевезень. ПiдприСФмства приймали участь в розробцi планiв, вели дискусiСЧ з планувальними органiзацiями, але вирiшальне слово залишалось за останнiми. В той же час розвивались поза- i понадплановi господарськi звязки, децентралiзованi господарськi операцiСЧ. З 1962 року пiдприСФмствам було надано право вiдмовитись вiд заключення договорiв на видiлену по плану, але непотрiбну СЧм продукцiю.
Договiрнi звязки здiйснювались на пiдставi i для виконання планових завдань i регламентувались нормативними актами, визначаючими основнi права i обовязки сторiн, вимоги до якостi продукцiСЧ, цiни (положеннями про поставки продукцiСЧ виробничо технiчного призначення i товарiв народного споживання, Правилами про пiдряднi договори на капiтальне будiвництво, Правилами перевезення вантажiв, державними стандартами якостi i т.п.).