Розвиток банківського кредитування
Дипломная работа - Экономика
Другие дипломы по предмету Экономика
?я зобовязань: застава, поручительство, банківська гарантія, неустойка, утримання та інші. При цьому закон не забороняє одночасно застосовувати кілька способів забезпечення відносно одного зобовязання. Одним із найбільш активно використовуваних у банківській практиці способів забезпечення кредитного зобовязання є застава майна або майнових прав.
Вартість забезпечення формує вартість права вимоги у випадку, якщо боржник не може виконати зобовязання перед кредитором і не передбачається реструктуризація заборгованості. Тобто, фактично, у процесі оцінки права вимоги обєктом оцінки стає закладене та інше майно боржника, а у випадку наявності поручителів майно поручителів.
Відзначимо наступні особливості оцінки застави у розрізі оцінки права вимоги:
1) можлива оцінка в умовах відсутності повної інформації;
2) вартість права вимоги визначає поточну вартість грошей, які отримає кредитор, тому ринкова вартість застави дисконтується, тобто приводиться до теперішнього моменту часу, з урахуванням строків на одержання судових рішень, виконавче провадження, реалізацію обєктів;
3) ставка дисконтування розраховується з урахуванням зростаючих ризиків.
У звязку з цим, суттєвого значення набувають строки стягнення майна. Одержання грошових коштів від майна боржника є можливим шляхом виконавчого провадження або протягом процедури банкрутства. До кредитора не переходить право власності на закладену річ. Законодавством віддається перевага судовому порядку стягнення закладеного майна. Вимоги заставоутримувача, як правило, задовольняються з виручки від продажу закладеного майна. Строки судового процесу і виконавчого провадження можуть становити близько 1 року. Якщо сума, отримана від продажу предмета застави, недостатня для покриття суми вимог, заставоутримувач має право одержати стягнення з іншого майна боржника. Банкрутство є більш тривалим процесом, процедури можуть тривати до 24 місяців.
За недостатності вартості застав стягнення може бути звернене на інше майно боржника. У цьому випадку зростання вартості права вимоги можливе у випадку достатньої вартості іншого майна та відсутності вимог інших кредиторів.
На наш погляд, наявність юридичних ризиків є одним з основних факторів вартості права вимоги. Наведемо приклад із практики Укрсиббанку Житомирської області. Оцінюється право вимоги кредитора до боржника, який не здатний виконати свої зобовязання за кредитним договором. При цьому на балансі боржника відображено багато ліквідних активів, частина яких надана у забезпечення (заставу) за зазначеною кредитною угодою. Єдиний спосіб отримати грошові кошти в погашення кредиту звернути стягнення на майно боржника. Проаналізувавши ситуацію, менеджери Укрсиббанку дійшли висновку, що ринкова вартість активів боржника значна, при цьому вартість права вимоги до боржника нульова, оскільки договір застави укладений невірно.
Таким чином, серед основних юридичних ризиків, на наш погляд, доцільно зазначити наступні:
- ризики невірного оформлення документації (за кредитом, за обєктом фінансування, якщо фінансувалося будівництво тощо);
- ризики фактичної наявності майна/поручителів;
- ризики, повязані з наявністю права власності у заставника (на майно, незавершене будівництво, не оформлені права);
- ризики, повязані з тактикою поведінки позичальника;
- ризики посягань інших кредиторів на майно боржника;
- ризики затягнутого судочинства.
Отже, оцінка права вимоги повинна проводитися із залученням команди професійних юристів, які проаналізують правильність оформлення кредитної угоди, договору іпотеки та іншої документації за кредитом, оцінять ризики визнання їх недійсними/неукладеними.
Тактика поведінки позичальника значно впливає на строки одержання коштів за рахунок погашення боргу. На наш погляд, доцільно виокремлювати наступні групи позичальників:
- позичальники, які вчасно виконують зобовязання (у розрізі даних пропозицій не розглядаються);
- позичальники, які активно взаємодіють із кредитором: спільне вирішення питань врегулювання боргу у позасудовому порядку; ухвалюються угоди про відстрочення; запроваджуються новації, тобто обмін існуючих зобовязань на нові між тими ж особами з метою припинення першого; запроваджується відступне, тобто майнова цінність, прийнята кредитором замість початкового предмета зобовязання; викуп боргу та інші рішення;
- позичальники, які не взаємодіють із кредиторами, намагаються самостійно розвязати проблему неплатежів, не інформують кредиторів;
- позичальники, які здійснюють активну протидію кредитору (заперечують вимоги кредиторів у суді, посилаються на кризу як на підставу для визнання кредитної угоди недійсною);
- несумлінні позичальники: для даної групи позичальників вартість права вимоги знижується до нуля.
Кредитор може отримати грошові кошти за рахунок погашення проблемної заборгованості кількома способами, а саме:
- врегулювання/реструктуризація заборгованості. Багато банків розглядають даний сценарій як найбільш привабливий. Не можна не відзначити, що у даному випадку хоча б у майбутньому повинна бути висока ймовірність погашення боргу позичальником;
- обіг стягнення на закладене майно/інші активи. Дану тактику банку доцільно застосовувати у випадку неможливості стягнення коштів з боржника;
- банкрутство боржника. Будь-який кредитор може ініціювати банкрутство, якщо: грошові зобовязан