Робота радiожурналiста
Информация - Журналистика
Другие материалы по предмету Журналистика
?ула "говори так, щоб я тебе бачив i вiдчував, говори так, щоб я бачив i вiдчував те, що бачиш i вiдчуваСФш ти" СФ надзвичайно важлива як для сучасного телебачення, так i для радiомовлення. РЖ внутрiшня жанрова специфiка телерадiоефiру це те, що даСФться не вiдразу, це те, що потрiбно вiдчувати i чого необхiдно навчитися.
Сучасна радiожурналiстика це прикладна наука, яка дiСФ в контекстi ринкових законiв i СФ формою бiзнесу, формою пiдприСФмництва, тимчасом, як бiзнес i пiдприСФмництво СФ змiстом iснування радiожурналiстики як творчого процесу. У результатi такого поСФднання форми i змiсту функцiонуСФ телерадiоринок, сенс iснування якого виправданий тодi, коли телерадiокомпанiя виставляСФ на продаж продукт i починаСФ на ньому отримувати прибуток. Радiожурналiст пiсля навчання у вузi потрапляСФ на цей телерадiоринок i прагне виготовляти той творчий продукт, який буде продаватися, тобто приносити йому прибуток.
У цьому контекстi варто памятати, що радiожурналiстика це творчо-виробничий процес i журналiстовi-практиковi доводиться поСФднувати в ефiрi творче i технiчне: журналiстську майстернiсть i знання, повязанi з технiчним забезпеченням телерадiомовлення, технiчним процесом дiяльностi телекомпанiСЧ i радiостанцiСЧ. Сучасний журналiст, який готуСФ матерiал до ефiру, маСФ орiСФнтуватися у всьому технологiчному алгоритмi виготовлення програми, оскiльки, це прямо чи опосередковано впливаСФ на процес виготовлення радiомовноСЧ продукцiСЧ.
Бо радiожурналiст як професiонал i творець тодi СФ сучасним, коли розумiСФться на технiчних механiзмах дiяльностi телерадiокомпанiСЧ, орiСФнтуСФться в базових питаннях, повязаних iз вибором телерадiокомпанiСФю дiапазону радiохвиль, каналу i частоти мовлення, типу передавача i антени, специфiкацiСЧ ефiрного i продакшн-обладнання, знаСФ необхiднi компютернi програми i програмне забезпечення для ефiрного мовлення i збору iнформацiСЧ, володiСФ навиками аудiо(вiдео)iнженера i звуко(теле)режисера, знаннями технiчного забезпечення проведення прямого ефiру i т. д.
Програма як продукт журналiстськоСЧ роботи на радiо вiдзначаСФться певною методикою творчостi, яку потрiбно знати i розумiти майбутнiм професiоналам телерадiоефiру. Наприклад, лiтературний iенарiй телерадiопрограми перший крок до втiлення авторського задуму. Будь-який телерадiотвiр починаСФться з iдеСЧ. РЖнодi автор (журналiст) довго "виношуСФ" СЧСЧ ефiрний еквiвалент, вiдмовляСФться, починаСФ пошуки iншоСЧ iдеСЧ, яку не завжди легко матерiалiзувати.
Професiонали з великоСЧ лiтери, iмпровiзатори, якi мають i великий досвiд i вмiння можуть iнодi навiть обходитись i без iенарiю. Але початкiвцям так ризикувати не слiд. Фундаментальна пiдготовка до ефiру допоможе не мовчати в ефiрi, побороти хвилювання, а вже потiм реалiзувати свiй творчий задум.
Прямий ефiр це завжди фiксацiя моменту життя, опис ситуацiСЧ. Тому субСФктивна форма викладу матерiалу СФ неминучою. Автор програми з повним правом говорить вiд першоСЧ особи, вiд свого тАЬЯ тАЭ, описуСФ своСЧ вiдчуття. А це означаСФ, що саме в цьому випадку виникаСФ потреба в iндивiдуалiзацiСЧ мови, голосу. Хорошого репортера слухачi повиннi впiзнавати з перших же хвилин та слiв в ефiрi, як пiзнавали та памятали довгi роки майстернiсть триматися бiля мiкрофону таких майстрiв, як Нiколай Озеров, Юрiй Ардi, Константин Ретинський.
Але iнодi, особливо сучаснi ведучi намагаються аж занад-то iндивiдуалiзувати свою мову та манеру проведення радiопередач. Особливо часто зараз СФ тяготiння ведучих до ненормативноСЧ лексики. Варто памятати, що радiо, будучi засобом масовоСЧ iнформацiСЧ, базуСФться саме на словi, а вибором стилiстики мови можна впливати на емоцiйний стан аудиторiСЧ.
Говорячи про майстернiсть та навички роботи рарiожурналiста, неможливо не згадати саме про риси характеру, якi повинен мати справжнiй радiожурналiст.
Перш за все радiожурналiст повинен бути впевненим в собi. Але саме впевненим а не самовпевненим, коли ведучiй протиставляСФ себе оточуючим i тому виглядаСФ зухвало.
Стриманiсть, по сутi, означаСФ економiю в проявi емоцiй, своСЧх особистих симпатiй i антипатiй, вмiння залишатись в коректних професiйних рамках. РЖнодi в ефiрi звучать зухвалi провокацiСЧ i щоб виглядати достойно ведучому дуже потрiбно бути стриманим, не грубити у вiдповiдь. Але СФ i iнша крайнiсть емоцiйна скупiсть. Тодi ефiр стаСФ безбарвним та нецiкавим.
Тактовнiсть супутниця стриманостi, правильний вибiр поведiнки стосовно конкретних обставин. Тактовнiсть це iнстинктивне почуття рiвноваги, а не маска. Це повага i розумiння до особистостi спiврозмовника, мотивiв, якими вiн керуСФться в спiлкуваннi з журналiстом. Це i обережнiсть i любязнiсть у тих випадках, коли цi якостi особливо потрiбнi.
Мобiлiзованiсть як зовнiшня так i внутрiшня. Журналiст повинен триматися без фамiльярностi, без надмiрною напруги i завжди виглядати готовим до дiяльностi.
Треба памятати, що в процесi спiлкування iнтереси людей рiзняться, мiж ними так чи iнакше розподiляються ролi: один партнер (саме радiожурналiст) намагаСФться отримати iнформацiю, а iнший повинен дати СЧСЧ. Саме при спiлкуваннi виникають рiзнi проблеми, яких радiожурналiст повинен або уникнути, або запобiгти СЧм. Слово, яке ви сказали в прямому ефiрi вже не повернеться. Найкращий варiант - це позицiя рiвних, коли кожний з спiвбесiдникiв професiонал в своСЧй справi.
Для радiоведучого СФ одне правило, яке дiСФ завжди: будь самим собою. А саме це зробити найскладнiше. Часто радiоведучi забага