Рішення в менеджменті
Методическое пособие - Менеджмент
Другие методички по предмету Менеджмент
ому підрозділі підприємства.
За масштабами рішення поділяють на глобальні та локальні.
За часовим горизонтом рішення поділяються на перспективні та поточні.
За ступенем обовязковості виконання рішення поділяються на директивні, рекомендаційні, орієнтуючі.
За функціональним призначенням рішення поділяються на планові, організаційні, координуючі, активізуючі, регулюючі, контролюючі.
За рівнем прийняття рішення поділяються на такі, які приймаються на різних ієрархічних рівнях управління вищому, середньому, нижчому.
У залежності від способів розробки рішень (За способом обґрунтування) їх поділяють на інтуїтивні, раціональні (аналітичні), адаптаційні.
За ступенем творчості рішення поділяються на стандартні і творчі.
За формою подання рішення поділяються на усні і письмові.
За причинами виникнення рішення поділяються на ситуаційні, приписні, програмні, ініціативні.
За характером і змістом рішення поділяються на творчі, прийняті за аналогією, прийняті автоматично.
За методами підготовки рішення поділяються на креативні, евристичні, репродуктивні.
За ступенем повноти інформації рішення поділяються на прийняті в умовах визначеності, невизначеності та ризику.
У залежності від числа учасників розробки рішень (за організацією розроблення) їх поділяють на одноособові, колегіальні (консультативні) та колективні (парламентські). Слід звернути увагу на різницю між колегіальними та колективними рішеннями. В першому випадку рішення обговорюються групою колег (спеціалістів), а приймає рішення керівник відповідного рівня. Колективні рішення приймаються загальними зборами колективу за процедурою, передбаченою статутом організації. Тому керівникам і спеціалістам слід бути добре обізнаними з юридичним законодавством про діяльність тих чи інших форм організації діяльності.
За терміном дії (часом здійснення) рішення можуть бути довго-, середньо- та короткострокові.
За ступенем впливу на майбутнє організації рішення можуть бути стратегічні, тактичні та оперативні.
За повторюваністю рішення поділяють на типові (стратегічні) та нові (оригінальні).
Організаційні рішення за визначеністю (характером завдань) поділяють на програмовані і не програмовані, компромісні.
Програмовані рішення, як видно із таблиці є, перш за все, добре структурованими і такими, які повязані з наявністю легкодоступної та достовірної інформації. Вони шаблонні і вирішуються на основі стандартних процедур та правил. Прикладами програмованих рішень можуть бути купівля постійно повторюваних матеріалів, правила та процедури отримання наукових звань, визначення розмірів дивідендів власникам акції в умовах стабільності роботи протягом тривалого часу тощо.
Не програмовані рішення характеризуються новизною і невизначеністю, ризикованістю і приймаються в умовах складнощів отримання інформації, потребують творчого підходу при їх ухваленні. Як приклад, це, звісно, будуть рішення, повязані з впровадженнями досягнень НТП в різних сферах, новими маркетинговими рішеннями, що стосуються виходу на нові ринки, налагодження контактів з новими споживачами тощо; пошуком висококваліфікованих спеціалістів та ін. Поділ рішень на програмовані і не програмовані має важливе практичне значення, бо надає можливість керівнику визначитися з рівнем ухвали конкретного рішення особами, відповідальними за його виконання, виходячи із ділових та особистих якостей працівників, терміном виконання,
Основними формами управлінських рішень, що приймаються на рівні організації є постанови, накази, розпорядження, вказівки, резолюції.
3. Технологія розробки і прийняття управлінських рішень
В теорії прийняття рішень виділяють два основних напрямки досліджень: нормативний та описовий.
Представники нормативного підходу концентрують увагу на розробці організаційних, інформаційних та методологічних засад прийняття раціонального рішення. Нормативний підхід опрацьовує “правила руху” в управлінській роботі, дотримання яких має забезпечити прийняття раціонального рішення.
Описовий підхід спрямований на емпіричне дослідження поведінки окремих осіб та груп людей в процесі прийняття рішень. Він має на меті визначити закономірності формування в процесі взаємодії вихідних параметрів проблеми, що вирішується, та характеристик субєкта, який приймає рішення.
В рамках нормативного підходу, перш за все, досліджується процедура (загальна технологія) прийняття управлінських рішень.
Найпростішою є інтуїтивна технологією прийняття рішень, яка у спрощеному схематичному вигляді представлена на рис. 1.
Зміна стану висуває проблему, необхідність усунення якої і вимагає прийняття рішення. За інтуїтивної технології накопичений менеджером досвід прийняття рішень в аналогічних (подібних) ситуаціях і визначає саме рішення. Отже, якщо накопиченого досвіду недостатньо, імовірність прийняття помилкового рішення зростає.
Перевага інтуїтивної технології - швидкість прийняття рішень, а основний недолік значна імовірність помилки.
Рис. 1. Модель інтуітивної технології прийняття рішення
Спрощена модель раціональної технології прийняття рішень наведена на рис. 2.
Рис. 2. Послідовність етапів раціональної технол