Ринок картоплі та овочів
Контрольная работа - Сельское хозяйство
Другие контрольные работы по предмету Сельское хозяйство
а, витримує приморозки до мінус 5-6 С. Різняться вони і за вимогами до вологи. Квасоля - досить посухостійка, за винятком деяких сортів, а горох потребує достатнього зволоження. Обидві культури світлолюбні і вимогливі до родючості ґрунту, потребують внесення фосфорно-калійних добрив. Квасоля і горох містять багато білка, жиру, цукру, а також вітамінів. Крім того, бобові в овочевій сівозміні підвищують родючість ґрунту, збагачуючи його на сполуки азоту.
Найбільш поширеними сортами гороху є Неістощимий 195, Овочевий 76, Ранній консервний 20/21; квасолі - Білозерна 361, Ювілейна 287. У стулках бобів гороху сорту Неістощимий 195 (цукровий сорт) немає грубого пергаментного шару, тому його можна використовувати для приготування їжі та консервів у вигляді зеленого горошку або бобів. Всі інші сорти лущильні і їх споживають і консервують у вигляді зеленого горошку.
Горох висівають рано навесні разом з ранніми зерновими, а квасолю, коли ґрунт прогріється до 10-12 С. Спосіб сівби гороху суцільний (міжряддя 15 см) або широкорядний (45 см), а квасолі - широкорядний з міжряддями 45 см або стрічковий дворядний з відстанню між рядками у стрічці 30, а між стрічками 60-70 см, Норма висіву залежить від способу сівби та крупності насіння: гороху 120-200, а квасолі 100-150 кг/га кондиційного насіння.
Удобрюють посіви овочевих бобових переважно фосфорно-калійними добривами: суперфосфату - 1,5-2 і калійної солі - 1 ц/га. Добрива вносять під зяблеву оранку або під час передпосівної підготовки ґрунту. Кірку на поверхні грунту до появи сходів знищують легкими або дротяними боронами на малій швидкості трактора. Вдруге посіви боронують по діагоналі або впоперек напряму рядків після появи сходів, у фазі 2-3 листочків. Дальший догляд за широкорядними посівами полягає у розпушуванні міжрядь.
Збирати врожай починають тоді, коли утворюються придатні для їжі або консервування лопатки із зеленим насінням.
4. Скорочення втрат при вирощуванні і збиранні врожаю картоплі
На Україні картоплю вирощують на площі близько 500 тис, га. Для задоволення потреб населення і переробної промисловості країни валове виробництво картоплі необхідно збільшити в 1,3-1,5 рази. При цьому врожайність повинна зрости до 150-160 ц/га. Така врожайність при відповідному рівні матеріально-технічної бази галузі реальна. Наприклад, в Чернігівській області за останні роки врожайність картоплі доведена до 155,4 ц/га. Окремі господарства одержують врожаї продовольчої картоплі по 200-225 ц/га і більше.
Недобір потенціального врожаю і втрати вирощеної картоплі в країні становлять понад 2,5 млн. т. Основними причинами цього є недотримання вимог внутрішньогосподарського насінництва, недостатня забезпеченість добривами, пестицидами, спеціальною технікою для їх внесення, низький рівень забезпеченості місткостями сховищ, контейнерною тарою, а також недосконалість форм заготівель і реалізації продукції.
В останні роки в основному вирішене питання товарного виробництва насінної картоплі в спеціалізованих господарствах, якого достатньо для забезпечення планових сортозмін і сортооновлення районованих перспективних сортів. Проте навіть в спеціалізованих картоплярських господарствах нерайоновані сорти вирощують на площі понад 20 %, не виділяються насіннєві ділянки для розмноження високоякісного посівного матеріалу в повній потребі. В приміських господарствах бувають випадки, коли насінну картоплю високих репродукцій використовують на продовольчі цілі.
Необхідно уже зараз повністю освоїти нову систему насінництва, яка вимагає щорічного завезення в кожне спеціалізоване на вирощуванні картоплі господарство Полісся і Лісостепу насінного матеріалу з розрахунку 45 т на кожні 100 га насаджень культури. В південних областях насіння картоплі необхідно завозити на всю площу насаджень.
У господарствах України щорічно на зберігання закладають 2,6-2,8 млн. т насінної картоплі, із них тільки близько 25 % зберігають в типових сховищах. Решту закладають в траншеї і бурти, де не забезпечуються необхідні умови зберігання, внаслідок чого відхід (втрати) становить 15-25 % і більше, знижуються продуктивні властивості садивного матеріалу: 17-20 % бульб не дають ростків. Стільки ж уражених вірусними і бактеріальними хворобами гине в період вегетації або дає низьку продуктивність. Тому хоча на 1 га і висаджують близько 70 тис. картоплин, до початку збирання кількість кущів часто не перевищує 30-40 тис. Прямі втрати тільки насіння картоплі по країні становлять близько 800 тис. т.
Для ліквідації вказаних втрат необхідно особливу увагу приділяти будівництву типових сховищ з автоматичним регулюванням необхідного мікроклімату для зберігання 1,8 млн. т насінної картоплі. Зберігання картоплі в сховищах поряд з підвищенням садивних якостей картоплі дозволяє своєчасно підготувати бульби до висадження їх в ґрунт, що насамперед забезпечить проведення робіт в оптимальні строки і підвищить врожайність на 10- 15 %. Крім того, картоплю, яка не проростає і не придатна на посівні цілі, можна використовувати як продовольчу або фуражну.
Великої шкоди завдають насадженням картоплі шкідники і захворювання фітофторозом. Це викликано в основному тим, що господарства часто не в змозі забезпечити себе необхідною кількістю фунгіцидів, порушують строки обробітку посівів. Вітчизняна промисловість постачає хлорофос, фозалон та інші препарати з коротким періодом токсичної дії. Тому насадження протягом вегетації слід обробляти 4- б раз, чого не завжди дотримуютьс