Geum.ru

Реформи братів Гракхів

Информация - История

Другие материалы по предмету История

?. Жменьці людей удалося непомітно залишити храм і кинутися до воріт у стіні, що оточувала Авентин. До нещастя. Гай оступився і вивихнув ногу. Вороги, що напали на слід утікачів, наздогнали їх. Друг Гая Помпоній узявся затримати переслідувачів. У фортечних воротах завязався рукопашний бій. Сили були нерівні, і через кілька хвилин герой упав мертвим.

Тим часом Гай, із працею ступаючи на хвору ногу, спускався до Тибру, сподіваючись по мосту перебратися на протилежний незаселений берег. Зустрічні співчували Гаю і підбодрювали його. Але дарма він молив дати йому коня, щоб врятуватися від переслідувачів. Страх перед помстою аристократів пересилював жалість. На мосту вороги, що переслідували Гая, знову були зупинені. Сподвижник Гая Ліциній повторив подвиг Помпонія: кілька хвилин відбивав він удари ворогів, поки не загинув.

Коли Гай у супроводі вірного раба досяг священного гаю, лементи переслідувачів лунали вже зовсім поруч.

Друзів у мене більше немає, а ворогам не хочу дістатися живим, сказав Гай своєму рабу і показав на меч. Той зрозумів бажання пана і наніс йому смертельний удар.

Цілий день хвилі Тибру несли до моря трупи: близько 3 тисяч прихильників Гая були убиті і кинуті в ріку за наказом консула.

Кічась своїми злодіяннями, Опімій наказав у память про перемогу побудувати на площі Рима храм Згоди. Але ледь будівля була довершена, як на фронтоні зявився напис, написана якимсь. сміливцем: Нечестя спорудило храм Согласію.

 

 

Висновки

 

Юридичною підставою аграрної реформи братів Гракхів було те, що за стародавньою традицією римська територія вважалася суспільною власністю. Тому були можливі її переділи. Цією можливістю скористається у свій час і Юлій Цезар. Але вже в 111р. до н.е. в інтересах дрібного і середнього землеволодіння був прийнятий закон Торія, яким встановлювалося, що всякий, хто буде мати не більш 30 югеров ріллі (8,5 га), може вважати це поле у своїй власності.

Реформи Гракхів, що мали метою відродження вільного римсько-італійського селянства, відкривають собою епоху громадянських воїн, що завершилася перемогою нобілітету і падінням Римської республіки.

Занепад римського народовладдя, яким би воно ні було, викликаний був головним чином розвитком рабовласництва і приватної власності на землю. Різкі розходження позицій суперечили інститутам, що виникли і дозріли в епоху відносної рівності. Нарешті, римські республіканські установи склалися як органи керування містом, полісом. Виконувати ті ж функції у відношенні своєї величезної держави, у яку перетворився Рим, вони не могли. Цю задачу виконала Римська імперія.

 

 

Література

 

  1. БотвинникМ.Н., РабиновичМ.Б.Жизнеописания знаменитых греков и римлян. М.: Высш. шк., 1987. 205с.
  2. ВиннерР.Ю.Лекции по истории Греции. Очерки по истории Римской империи. Ростов на Дону: Феникс, 1995. 480с.
  3. ЗелинскийФ.Ф.Римская империя. Санкт Петербург: АЛТЕЙЯ, 2000. 496с.
  4. История Древнего Рима / Сост. К.В.Паневин. Санкт Петербург: ПОЛИГОН, 1998. 894с.
  5. История Древнего Мира. Древний Рим. / Под ред. БадикаА.П., ВойнигаИ.Е. Мн.: Харвест, 1998. 864с.
  6. КовалевС.И.История Рима. Курс лекций. Ленинград: Изд. Ленинградского университета, 1986. 734с.
  7. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Ред. Кол. Ю.С.Шемшученко та ін. К: Укренцикл. 1998. Т. 1. 672с.