Релігійні почуття
Контрольная работа - Психология
Другие контрольные работы по предмету Психология
ЗМІСТ
Вступ
- Почуття у контексті психології. Релігійне почуття у дослідженнях філософів, психологів, богословів
- Сутність та особливості релігійного почуття
- Структурованість та динаміка релігійного почуття
Висновки
Література
Вступ
Тема контрольної роботи Релігійні почуття.
Нині релігія перетворюється на спосіб буття у світі, охоплюючи всі сфери життєдіяльності людини. Як зазначав Е. Фромм, релігія дає відповіді на смисложиттєві питання, їх вичерпність є свідченням унікальності і незавершеності. Невідємною складовою цього процесу є релігійне почуття, переживання як своєї скінченної, так і нескінченної буттєвості.
Мета роботи виразити думку о почуттях у контексті психології, дослідити релігійне почуття у досліджених філософів, психологів та богословів; виявити сутність та особливості релігійного почуття, структурованість та динаміку останього.
1 Почуття у контексті психології. Релігійне почуття у дослідженнях філософів, психологів, богословів
Релігійні почуття були і є предметом розгляду як вітчизняних, так і зарубіжних дослідників. Вони описані у працях В. Джемса, Г.-В.-Ф. Гегеля (17901831), Ф. Шлейєрмахера, де аналізуються у філософсько-релігієзнавчому вимірі. Дослідники марксистської орієнтації (М. Ешлен, И. Кривельов, Д. Угринович) вважали, що релігійних почуттів як таких взагалі не існує. Зясуванню особливостей релігійних почуттів присвячені також праці В. Бакшуто-ва, О. Предко, О. Сарапіна та ін.
Релігійні почуття є одним із найважливіших феноменів психології релігії. Без зясування їх сутності неможливо зрозуміти будь-яку релігію, психологічні особливості релігійної людини.
Окрім поняття почуття, у психології використовується ще й термін емоції. Деякі дослідники їх особливо не розмежовують (К. Ізард, Г. Костюк, Б. Куценок), інші (В. Кандиба, П. Мясоїд, С. Рубінштейн, А. Ягелло) лише деякою мірою розрізняють, вказуючи на суспільний характер почуттів, їх відносну стійкість і постійність, звертають увагу на їх взаємозвязок.
Більшість психологів визначає почуття як особистісне ставлення людини у формі переживання до навколишньої дійсності, до самої себе. Почуття не містять конкретної інформації про предмет: вони відображають внутрішній стан субєкта, різноманітні його модифікації. Почуття, наче цемент, схоплюють, повязують усі елементи духовного світу людини, надаючи йому цілісності та завершеності.
Важливою ознакою почуттів є те, що зовнішній світ у них виступає засобом досягнення людських цілей і задоволення потреб. Емоційно-чуттєвий світ світ людини, її бажань та інтересів. Він є не лише енергетичним потенціалом людини, а й пусковим механізмом будь-якої діяльності. Американський психолог К. Ізард у своїй фундаментальній праці Психологія емоцій, визначаючи емоцію як почуття, що переживається, вважає, що воно мотивує, організує і спрямовує сприйняття, мислення і дії [5, с. 27].
Вчені І. Сеченов, І. Павлов, К. Ізард наголошували про звязок чуттєво-переживального аспекту емоцій з нейрофізіологічними, нервово-мязовими процесами в організмі людини.
Емоції досить складно описувати тому, що вони проявляються одночасно і у внутрішніх переживаннях, і в поведінці; при цьому те й інше повязані з фізіологічною активацією.
В емоціях, почуттях психологи виокремлюють два аспекти, між якими існує звязок:
1) внутрішні зміни в організмі, які виникають під час почуттєвих переживань і повязані зі змінами в системі кровообігу, зміною ширини зіниць, шкірною реакцією, розладом функцій шлунка й кишечника, спричинюють напруження мязів і їх тремтіння. Під впливом емоційних переживань змінюється хімічний склад крові та електричний опір шкіри;
2) виявлення зовнішніх емоцій, що дає змогу визначити емоційний стан людини (вираз обличчя (міміка), постава всього тіла (пантоміміка), особливості поведінки). Відомо, що найяскравіше почуття виражають очі та рот людини. У творах Л. Толстого описано 85 варіантів виразу очей і 97 відтінків усмішки.
Світ емоційно-чуттєвих явищ надзвичайно різноманітний, їх розрізняють за еволюційною, функціональною та структурною ознаками [4, с. 368]. В основу класифікації почуттів іноді покладені такі ознаки, властивості, як полярність, ступінь посилення чи послаблення, напруженість і розрядження, хворобливі чи здорові прояви психічної діяльності тощо.
В. Вундт запропонував характеризувати емоції за трьома напрямами:
1) задоволення незадоволення;
2) напруга розрядка;
3) збудження гальмування.
К. Ізард вважає окремі емоції фундаментальними, а решту похідними. До фундаментальних зараховують: інтерес хвилювання, радість, здивування, горе страждання, гнів, відраза, презирство, страх, сором, почуття провини. Спеціаліст з гіпнозу і надможливостей людини В. Кандиба розрізняє моральні, інтелектуальні, естетичні, практичні почуття. Психолог С. Рубінштейн наголошував, що самі почуття диференціюються залежно від предметної сфери і поділяються на інтелектуальні, естетичні, моральні. Польський теолог А. Ягелло класифікує почуття за змістом: почуття, повязані з природою, суспільні, моральні, естетичні, інтелектуальні, релігійні почуття. Релігійні почуття виникають у людини, коли вона переживає захоплення й страх, коли в неї виникає почуття власної мізерності й негідності [9, с. 87] під час спрямування її думок до надприродності, Бога