Релігійні почуття
Контрольная работа - Психология
Другие контрольные работы по предмету Психология
визначає їх як переживання людини, повязані з її ставленням до Абсолюту, ті переживання, що виявляються здебільшого у формі тривоги, трепету, благоговіння. Отже, релігійні почуття розглядаються дослідниками вкрай неоднозначно.
2 Сутність та особливості релігійного почуття
Особистісне відношення людини до релігійних феноменів у формі переживання власне і є релігійним почуттям. Інтенсивність такого переживання може бути різноманітною: від легкого переживання до пристрасті. Його посилення залежить від міри усвідомлення цього ставлення, яке виявляється через почуття, світосприйняття і світорозуміння людини, її особистісних якостей. Інтенсивність почуття залежить від предмета чи особистості, що його викликають і на які воно спрямовується.
Характеризуючи емоційні явища, П. Мясоїд [8, с. 374 375] виокремлює такі властивості релігійних почуттів:
1) амбівалентність (лат. ambi з обох боків і valentia сила, міць) спостерігається при одночасному переживанні індивідом емоцій, які мають полярні характеристики. Прикладом виявлення амбівалентності є тотемічна трапеза, яку описав у праці Тотем і табу 3. Фройд;
2) полярність (лат. polaris, від polos вісь) вказує на можливість зміни будь-якого почуття на протилежне йому. Приємне може стати неприємним; те, що викликало радість, може заподіяти горе;
3) активність (лат. activus діяльний) здатність емоцій стенічним (підсилювальним) або астенічним (при-гнічувальним) чином впливати на діяльність;
4) інтенсивність (лат. intensio напруження, посилення) властивість, яка свідчить про ступінь вираження релігійного явища. Діапазон цієї властивості значний: від легкого хвилювання до пристрасті;
5) глибина релігійних почуттів залежить від того, викликані вони пересічними чи життєво важливими подіями, а також від того, в якому звязку перебувають з обєктом, що спричинює ці почуття;
6) тривалість релігійних почуттів характеризується часом їх існування. Це залежить від особливостей предмета, який їх викликає, а також від інтелекту та способу життя індивіда.
Найвідомішими спеціалістами з емоційно-екстатичного гіпнозу були шамани. Це люди, у яких надзвичайно розвинене екстрасенсорне сприйняття. В такому стані різко підвищується здатність до моделювання психіки інших. Найбільше визнання шамани отримали завдяки вмінню оживляти мертвих. В. Кандиба в книзі Емоційний гіпноз наводить приклад того, як шаман вміло управляє емоційно-чуттєвою сферою інших, впливає на глибину переживань, перевтілює їх у ту чи іншу тварину: Шаман кладе руку на голову приборканому тигру і піднімає вгору його скривлене обличчя... Якусь мить тільки тихо лупають барабани, людина-тигр більше не ричить, голова його повільно опускається. Раптово тигр падає на землю: із трансу він перейшов у кому... Чаклун нахиляється, дмухає йому в вуха, потім підстрибує і пронизливо кричить. Людина, яка тільки-но лежала перед ним у прострації, слухняно встає і знову починає танцювати [ 6, с. 309].
Часто можна почути думку, що релігійні почуття є звичайними людськими почуттями і їх особливість полягає у спрямованості на релігійний обєкт. В. Джемс з цього приводу зауважував: Є релігійна любов, релігійний страх, релігійне почуття піднесеного, релігійна радість тощо. Але релігійна любов це лише спільне всім людям почуття любові, звернене на релігійний обєкт. Релігійний страх це звичайний трепет людського серця, але повязаний з ідеєю божої кари. Релігійне почуття піднесеного це те особливе здригання, якого ми зазнаємо в нічну пору в лісі або гірському міжгірї, тільки в цьому разі воно породжується думкою про присутність надприродного... Немає особливої елементарної релігійної емоції, а є лише сукупність звичайних емоцій, на які релігійні обєкти накладають свій характерний відбиток [3, с. 38].
Почуття ніколи не бувають безпредметними, нейтральними щодо змісту психічної діяльності. Вони завжди виражають емоційне ставлення до обєкта, який цікавить людину.
Про силу емоційно-чуттєвого навіювання свідчать різноманітні феноменальні явища, зокрема стигмати, чудодійні зцілення тощо. Відомо, що одним із перших був стиг-матизований Джованні Бернадонне, більше відомий під іменем святого Франциска Азизького. Надзвичайно сильне, концентроване самонавіювання, емоційне збудження призвели до утворення на тілі фанатично віруючого Бернадонне крововиливів, навіть виразок. Вони зявлялися саме у місцях, відомих віруючим як ті, куди вбивали гвіздки при мученицькій смерті Ісуса Христа.
3 Структурованість та динаміка релігійного почуття
Структурувати релігійні почуття доволі складно. Проте Т. Рібо виокремлює такі його складові:
1) емоція страху. Діапазон її проявів надзвичайно різноманітний: від неймовірного жаху до непевного хвилювання, спричиненого невідомою, таємничою силою, яка обожнюється;
2) елементи телепатії чи потягу до свого Бога. Зявляється надія на умилостивления найзлішого, найжорстокішого; людина прагне зробити його прихильним до себе, співпереживаючим;
3) практичність і утилітарність релігійного почуття.
Як вираження вузького егоїзму воно стає засобом інстинкту самозбереження, могутньою зброєю у боротьбі за життя. Ця ознака досить виразно розкривається завдяки практичному правилу культу: жертвоприношення пропорційні бажанням і проханням, а прохач сподівається отримати відповідну винагороду.
З цього моменту релігійне почуття