Регулирование и охрана гражданских прав
Реферат - Юриспруденция, право, государство
Другие рефераты по предмету Юриспруденция, право, государство
?у це спосіб вираження волі сторін, що беруть у ньому участь. Особа, вчиняючи правочин, повинна чітко і зрозуміло висловити свою волю на встановлення, зміну або припинення цивільного правовідношення. Чинне законодавство передбачає декілька способів виразу волі в правочинах, доведення його до зацікавлених осіб у значенні волевиявлення. Воно може бути як в усній, так і в письмовій формі (простій чи нотаріальній).
У простій письмовій формі правочин можна вчинити як шляхом укладення певного документа (договору, довіреності, заповіту), підписаного відповідно одним або декількома особами, які беруть участь у правочині, так і шляхом обміну листами, телеграмами, підписаними особами, які їх надсилають.
Правочин вважається вчиненим у нотаріальній письмовій формі, коли укладений документ завірений державним або приватним нотаріусом, а також іншою посадовою особою, уповноваженою законом здійснювати нотаріальні послуги (ст. 40 Закону України "Про нотаріат").
Частина 3 ст. 206 закріплює можливість виразу волі в правочині шляхом мовчання. Мовчання матиме правове значення тільки у випадку, якщо законом або угодою сторін йому притаманна така якість. Так, якщо орендатор продовжує користуватися майном після спливу строку договору при відсутності заперечень з боку орендодавця, договір вважається поновленим на тих самих умовах на невизначений строк. Даний приклад цікавий тим, що воля орендодавця на подовження орендних відносин має вираз мовчання, а воля орендаря на це здійснюється шляхом конклюдентних дій (продовження користування арендованим майном).
37. Правові наслідки недотримання сторонами форми правочину у цивільному праві
Недійсність правочинів внаслідок недотримання форми залежить від того, яка форма встановлена законом або домовленістю сторін для того чи іншого правочину
Відповідно до правил ЦК України порок форми правочину може виражатися а) недодержанні простої письмової форми правочину (ст. 218 ЦК України); б) к-додержанні нотаріальної форми одно- або двосторонніх правочинів (статті 219 220 ЦК України); в) неотриманні дозволу органу опіки та піклування:-вчинення правочину (ст. 224 ЦК України).
За загальним правилом, недодержання простої письмової форми правочину, ш вимагається законом, не тягне за собою недійсності правочину. На випадок тако: порушення закон встановив спеціальну санкцію заборонив суду обгрунт вувати своє рішення свідченнями свідків (ст. 218 ЦК України; ст. 46 ЦК УРСР).
Для підтвердження факту здійснення правочину та його умов можуть подг-ватися та розглядатися судом письмові докази, засоби аудіо- відеозапису тош Чинне процесуальне законодавство відносить до письмових доказів всякого рог документи, акти, листування службового або особистого характеру, що містя" у собі відомості про правочин та його умови (ст. 36 ГПК, ст. 46 ЩІК).
Недотримання простої письмової форми правочину тягне його недійсніс-лише у випадках, встановлених законом. До таких випадків, зокрема, належа* недотримання письмової форми застави (ст. 13 Закону України "Про заставу недотримання письмової форми інших правочинів щодо забезпечення виконай:-зобовязань (ч. 2 ст. 547 ЦК України).
Наприклад, відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про визнання угод недійсними" від 28 квітня 1978 р. у первісній його редакції ст. 49 ЦК УРСР поширюється на угоди, що порушують основні принципи соціалістичного суспільного ладу, зокрема, спрямовані на використання соціалістичної власності з корисливою метою, одержання громадянином нетрудових доходів або використання майна, що знаходиться у їх особистій власності або користуванні на шкоду інтересам суспільства, на відчуження землі або незаконне нею користування, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених в обігу.
43. Понятие и виды недействительных сделок В ГП Украины
Недействительной является сделка, если ее недействительность установлена законом (ничтожная сделка) или сделка, признанная судом недействительной (оспаримая).
Основанием недействительности сделки является несоблюдение в момент совершения сделки стороной (сторонами) требований, установленных ст. 203 ГК. В частности, это требования: 1) соответствие содержания сделки ГК, другим актам гражданского законодательства, а также моральным устоям общества; 2) наличие у лица, которое совершает сделку, необходимого объема гражданской дееспособности; 3) свободное волеизъявление участника сделки должно отвечать его внутренней воле; 4) направленность сделки на реальное наступление обусловленных ею правовых последствий; 5) соответствие сделки, которая совершается родителями или усыновителями, правам и интересам их малолетних, несовершеннолетних и нетрудоспособных детей.
Различают ничтожные и оспариваемые сделки.
Ничтожной или абсолютно недействительной признается сделка, если ее недействительность установлена законом. Поскольку недействительность таких сделок определена непосредственно в правовой норме, то они считаются недействительными с момента их заключения, независимо от предъявления иска и решения суда. Следовательно, в этом случае признание такой сделки недействительной судом не требуется.
Однако даже ничтожные сделки в определенных законом случаях по представлению сторон или заинтересованных лиц могут быть признаны судом недействительными. Это,