Революція 1905-1907 р.р. в Росії, розстановка ії політичних сил
Информация - История
Другие материалы по предмету История
µрівництвом есера А. В. Ухтомського застрайкували машиністи Московсько-казанської залізниці. Страйк розповсюдився на Тулу, Харків, Нижній Новгород, Саратов, Київ і т.п. В 66 містах європейської частини Росії припинили роботу електростанції, водопровід, телефонні станції, стояли конкі і трамваї. Центральне бюро "Союзу союзів" висловилося за приєднання до страйку. До політичного страйку примкнуло 17 союзів.
13 жовтня в Петербурзі, в будинку Технологічного інституту оформилася Петербурзька Рада робітничих депутатів. Головою його був обраний Г. С. Хрустальов-носарь, безпартійний, пізнє - меньшовик, а заступником - Л. Д. Троцький. В раду війшли депутати від майже 200 підприємств і профспілок столиці.
Рада вирішувала найважливіші загальнодемократичні питання того часу: про загальний страйк, 8-годинний робітничий день, про свободу слова, зібрань, демонстрацій, недоторканості особи і т.п.
В ході Всеросійського Жовтневого страйку 77% загального числа бастуючих вели боротьбу під політичними гаслами, центральний з яких був "Геть самодержавство!". 30% робітничих добилися задоволення своїх вимог, біля 60% робітничих закінчили боротьбу компромісом.
Таким чином, специфічний пролетарський засіб боротьби - страйк - ставало загальнонаціональним, а успіх її пояснювався обєднанням всіх опозиційних самодержавству сил.
Загальнонаціональний підйом в жовтні 1905 року показав, що, незважючи на специфічні вимоги різноманітних соціальних шарів, російське суспільство являло собою зразок національної консолідаціі, висловило рідку одностайність в питанні про те, проти кого був направлений його протест.
Революційні події, хоча і поволі, змінювали світогляд селян. Вони викликали у них прагнення стати розпорядниками своєї долі. Однак незважючи на численні спроби різноманітних політичних партій влити селянський рух в загальне русло революційної боротьби, воно в значній мірі залишалося стихійним.
Осінь і зима 1905 року принесли нові форми організації селянських виступів - революційні селянські комітети, що намагалися вирішити насильницькими засобами земельне питання. 31 жовтня 1905 року в селі Марково Волоколамського повіту Московської губернії селяни зажадали установи повновладної народної думи, знищення станової нерівності, відмовилися платити викупни платежі. На сході була утворена Марковськая республіка, її президентом обрали старосту
І. А. Буршина. Селянська республіка проіснувала майже рік.
Селянський рух наклав істотний відбиток на весь хід революції. Розмах селянських виступів восени 1905 року змусив царя підписати 3 листопада маніфест про зменшення наполовину викупних платежів з селян з 1 січня 1906 року і про припинення їхньої виплати з 1 січня 1907 року.
12 жовтня 1905 року в розпал Всеросійського Жовтневого політичного страйку відкрився установчий зїзд конституційно-демократичної партії (кадети), першої легальної політичної партії Росії. В склад її Центрального Комітету війшло 11 великих поміщиків і 44 представників інтелігенції (В. І. Вернадський, А. А. Кизеветтер, В. А. Маклаков, П. Н. Милюков, П. Б. Струве, І. І. Петрункевич і ін.). Костяк партії склали члени "Союзу звільнення". Їхнім політичним ідеалом було конституційне влаштування на основі загального виборчого права. По цьому же принципу вони підбирали собі союзників.
Програма кадетів містила наступні основні вимоги:
- рівність всіх перед законом, відміна стану, свобода совісті, політичні свободи, недоторканість особи, свобода пересування і виїзду за кордон, вільний розвиток місцевих мов на ряді з російським;
- Установче зібрання; розвиток системи місцевого самоврядування, збереження державної єдності;
- відміна смертної кари;
- відчуження частини поміщицького (передусім здаваїмого в оренду селянам на кабальних умовах), всього державного земельного фонду і надання його малоземельним і безземельним селянам;
- свобода робітничих союзів, право на страйки, 8-годинний робітничий день, охорона праці жінок і дітей, страхування робітничих;
- свобода викладання, зменшення плати за навчання, загальне безкоштовне обовязкове початкове навчання і т.п.
- державне влаштування, що визначається основним законом.
Кадети хоча і визнавали необхідність конституційної монархії, монрахістами не були. Вони відносилися до неї як до неминучості, зважаючи на, по словам одного з видних кадетів Ф. Ф. Кокошкина, "звички населення втілювати подання про державу неодмінно в живому символі", "монархія була для нас... Питанням не принципу, а політичної доцільності".
Кадети називали себе ще “партією народної свободи”. В розпал Всеросійського Жовтневого політичного страйку вони нерідко діяли разом з лівими партіями. Так, єкатеринбурзькі кадети допомагали місцевим соціал-демократам грошами, укривали від поліції, давали свої паспорти, надавали явки, разом виступали на мітингах.
Однак це обєднання не було тривким. Вищим принципом своєї партії вони вважали демократію, не ту демократію, що відстоює пріоритет класу або мас, а демократію як гарантію прав особистості, індивіда. Вони вважали, що класова демократія, а тим більш диктатура класу веде до обмеження прав і свобод інших шарів; між ними неминучо буде суперничиство, в суспільстві посилиться напруга, що призведе до ще більшому коагулюванню прав і свобод особистості, до конфліктів, до політичної нестабільності.
В бурхливі жовтневі днів 1905 року кадети нерідко були схильні до самих радикальних мір, в тому чис