Развитие Украинского питания
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
?ля забiлу борщiв. РЖз витопленого у печi молока, заправленого сметаною, робили ряжанку, яка теж була повсякденною стравою.
З напоСЧв домашнього виробництва найпоширенiшим були: узвари з сушини й свiжих фруктiв чи ягiд, варенуха, кваси. Чай у ХРЖХ ст. не набув поширення у селянському середовищi. Заварювали й пили настоСЧ цiлющих рослин. Кава звилася в УкраСЧнi на початку ХХ ст. бiльше у захiдних областях.
Харчовi заборони. На особливу увагу в харчуваннi заслуговують заборони, якi здебiльшого мають давнСФ походження.
Одною з найпоширенiших заборон, адоптованих християнською релiгiСФю, СФ постування. Взагалi заборона споживання СЧжi тваринного походження у певнi днi може й мала б рацiональний характер, якби постування не охоплювало близько половини календарного року. Деякi з заборон, продиктованих християнством, були засвоСФнi ще за часiв КиСЧвськоСЧ Русi (заборона на споживання конини), деякi на (споживання кровi i, таким чином, страв типу кровянки) iгнорувалися народом, i багатовiкова боротьба християнськоСЧ церквi проти тАЬнечистоСЧ трапезитАЭ залишалася марною.
Проте окремi з рацiональних заборон i повязаних з ними звичаСФвих обмежень продовжували iснувати протягом столiть. Так, заборонялося споживати дохлих тварин, не допускалися до спiльноСЧ трапези люди, якi знiмали з тварин шкури.
Режим харчування. Режим харчування селянина великою мiрою залежав вiд режиму робочого дня й того чи iншого календарного сезону. Харчувалися завжди тричi на день, а у гарячi польовi весняно-лiтнi днi додавали ще й полуденок.
Усi прийоми СЧжi (крiм полуденка) були обовязково повязанi з гарячою, переважно вареною, стравою, для того двiчi витоплювали пiч вранцi, готуючи снiданок i обiд, i ввечерi. Снiданок i вечеря мали досить рiзноманiтне меню, в обiд же майже завжди готували борщ i кашу. Обiд нiс i певне символiчне навантаження: СФднання сiмСЧ. Обiдали завжди разом, з однiСФСЧ миски, кожний член сiмСЧ мав визначене мiiе, першим починав СЧсти старший у родинi. Пiд час обiду заборонялося сваритися й просто голосно розмовляти, смiятися, стукати ложками тощо. РЗжа, яка зароблялася важкою працею, вимагала й вiдповiдного становлення до неСЧ.
У недiлю не працювали. У цi днi кожна сiмя прагнула приготувати бiльш рiзноманiтну СЧжу. У недiлю ходили у гостi здебiльшого до родичiв чи кумiв. Приймати гостя, особливо в обiдню пору, за традицiСФю вважалося доброю ознакою.
Обрядова СЧжа. Народна обрядова СЧжа святкова, ритуальна або церемонiальна не лише засiб задоволення життСФвоСЧ потреби людини, а й важлива форма соцiального спiлкування, традицiйна суспiльна цiннiсть, що несе на собi символiчне навантаження.
Умовно подiливши обрядовi цикл свят на двi групи сiмейнi й календарнi, розглянемо СЧжу як СЧх незмiнний атрибут. Так, у сiмейних обрядах найбiльше значним СФ тi, що повязанi з народженням дитини, весiллям i похоронами.
У родинах харчова атрибутика грала особливу роль при вiдвiдуваннi породiллi. За традицiСФю це могли робити лише жiнки. За собою вони несли хлiб або хлiбнi вироби, яйця, мед, узвар або фруктi. Подiбний звичай громадськоСЧ взаСФмодопомоги iснував в УкраСЧнi i в iншi урочистих випадках: на весiлля молодим пiдносили не лише дарунки, а й хлiб, борошно, яйця, масло, цукор. На поминки теж годилося нести хлiб, борошно, зерна або крупу. Цi продуктi здавна сприймалися людьми як тi, що мають магiчну силу.
У весiльнiй обрядовостi хлiб був одним з найголовнiших атрибутiв. РЖз хлiбом ходили старости, хлiбом благословляли молодих на подружнСФ життя, зустрiчали й проводжали наречених, ходили до сватiв тощо.
У сучаснiй весiльний i календарнiй обрядовостi досi СФ обовязковим обрядовий хлiб коровай. Широко побутують обряди виготовлення й дарування весiльного короваю стало апофеозом цього свята, символом поваги до хлiбороба. Цi елементи обжинкiв мають значення етичне й естетичне навантаження.
Характер iнновацiй у сучасному харчуваннi стосуСФться насамперед рiвня споживання, пiдвищення калорiйностi, розширення асортименту страв за рахунок мiжетнiчних та iнших контактiв, упровадження малоСЧ побутовоСЧ технiки, газифiкацiСЧ, електрифiкацiСЧ жител. Проте спостерiгаСФться й тенденцiя звуження якiсного розмаСЧття повсякденного меню.
В останнi десятилiття неабияку роль i в мiстi, й на селi вiдiграСФ громадське харчування. За всiх недолiкiв цiСФСЧ системи, якi, зокрема, виявляються у стандартизацiСЧ СЧжi, вона чималою мiрою сприяСФ закрiпленню в побутi, збереженню й навiть вiдродження певних традицiйних страв.
Лiтература
В. РЖ. Наулко Культура i побут населення УкраСЧни; К., 1993 тАЬЛибiдьтАЭ