Психологія емоцій
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
овонароджені діти, навіть ті, що народилися без півкуль головного мозку, реагують на гірку їжу виразною гримасою відрази. Якщо в дитячому віці смак їжі є єдиним безумовним і ефективним подразником, що викликає реакцію відрази, то в міру навчання людини й придбання їм досвіду коло цих подразників розширюється. Як тільки дитина починає розуміти, що значить зіпсована їжа (це відбувається приблизно в сім років), він навчається випробовувати відразу до будь-якої їжі, що здається йому зіпсованої, - при цьому неважливо, зіпсована вона насправді чи ні.
В одному географічному журналі на фотографії зображена індійська дівчинка, що тримає в руках тільки що виліплений нею кому свіжого коровячого гною. У людини західної культури подібне заняття викликало б відразу, але на її особі ми бачимо лише привітну посмішку. У цьому випадку посмішка дівчинки ставиться до людей, що фотографують її, і виявляє собою субстрат емоційного відношення до людей, тоді як афективно-когнітивна реакція дівчинки на обєкт (гній) обумовлена її соціокультурним досвідом. (В Індії висушений коровячий гній здавна використовують як паливо.)
Стаючи старше, людина навчається випробовувати відразу до певних обєктів, захід і смак яких невідомий і які, можливо, не мають ніякого відношення до їжі. Наприклад, може викликати відраза брудний одяг або лихослівя, а іноді він може випробувати відразу до якоїсь людини або навіть до самої себе.
Якщо походження емоції відрази досить очевидно, - схоже, що вона йде своїми коріннями в первинні смакові відчуття й почуття голоду, - то встановити походження інших емоцій не так-те просто. Ми не знаємо, як вони виникли, ми можемо лише будувати здогаду про том. чому вони виникли.
Типи мотивації
Мотивація звичайно має два компоненти - стимуляцію й сенсорний процес або руховий акт. Тобто мотивація припускає активацію одного або декількох базових почуттів - зору, слуху, дотику, нюху, смаку - або якась подія, що викликає сенсорний зворотний звязок. Найпростішим типом стимуляції є стимуляція, породжувана фізичним тілом. За допомогою зору ви оцінюєте інформацію, що несе вам світло, що відбилося від мяча, що наближається до вас. Сама по собі ця інформація не має великого мотиваційного значення. Але якщо цей мяч летить на вас із величезною швидкістю й ви повинні піймати або відбити його, те ця ж інформація буде визначати й направляти ваше поводження, мотивувати його. Зрозуміло, що якщо все це відбувається на футбольному полі, то ваше поводження буде визначатися не тільки цією сенсорною інформацією, але й безліччю інших мотивів, наприклад, бажанням випробувати радість перемоги, острахом здатися незграбним або смішним, задоволенням і порушенням від самого процесу гри.
Рефлекси й автоматизоване поводження
Рефлекс - це найпростіша форма поводження. Він безпосередньо повязаний з подразником. Частина вроджених, безумовних рефлексів відмирає в міру дозрівання нервової системи, проявляючись лише при патології, інші ж служать людині протягом всього його життя. Наприклад, кожний з нас, будь те дитина або доросла людина, на порив вітру, спрямований в особу, відреагує морганням. Завдяки цьому вродженому рефлексу поверхня очного яблука захищена від потенційно небезпечних сторонніх тел.
Рефлекс - це автоматична реакція на стимул, що здійснюється без попередньої когнітивної оцінки стимулу й не припускає свідомого вибору моделі поводження. Людині властиве щодо невеликий набір рефлексів саме тому, що рефлекси допомагають адаптуватися тільки до тих стимулам, які не вимагають оцінки, логічного осмислення, а число таких стимулів дуже невелике. Реакцію людини практично на будь-який подразник складно пророчити, вона завжди залежить від контексту ситуації й індивідуальних особливостей сприйняття й когнітивної оцінки.
Про тенісистів прийнято говорити як про спортсменів з добре розвиненими рефлексами. Справді, варто представити, що у вашу сторону зі швидкістю 50 миль у годину летить мяч, і стане зрозуміло, що часу на міркування, на оцінку ситуації й ухвалення рішення у вас практично немає. Однак було б помилкою затверджувати, що в цьому випадку задіяні лише рефлекси гравця. Не можна забувати, що автоматизм реакції, красота рухів і вірність окоміру він придбав у результаті виснажливих тренувань.
Будь-який рух тенісиста, що здається нам рефлекторним, насправді не що інше, як свідомий вибір, чинений блискавично. Це й поворот запястя в момент подачі, і техніка удару ліворуч при відскоку, і вкорочений удар при грі на твердому покритті, і розворот боком до сітки з витягнутої в напрямку до мяча вільною рукою при прийманні високо, що летить мяча. Ніж більше автоматизовані русі гравця, чим більше їх у його арсеналі, тим більше в нього залишається часу й когнітивних ресурсів для вироблення стратегії гри. Гарні гравці - це гравці, до автоматизму рухи, що відшліфували, необхідні для гарного удару. Ясно, що для точності рухів необхідні також атлетична обдарованість і здатність відчути вірний момент.
Література
1.Вилюнас В.К. Психологія емоційних явищ. - К., 2000
2.Ізард К.Е. Емоції людини. - К., 1997
3.Селье Г. Стрес без дистресу. - К., 2006
4.Валлон А. Психічний розвиток дитини. - К., 2004
5.Фромм Е. Мистецтво любити. - К., 2001