Психологічні умови та шляхи забезпечення гуманізації управління
Информация - Менеджмент
Другие материалы по предмету Менеджмент
самореалізації суспільно корисними способами, а інший - асоціальними. Для прикладу можна представити і інші узагальнені мотиви:
-мотив досягнення успіху - прагнення людини домагатися успіхів в різних видах діяльності, особливо в ситуаціях змагання з іншими людьми;
-мотив уникнення невдачі - прагнення людини у будь-якій ситуації діяти так, щоб уникнути невдачі особливо там, де результати його діяльності сприймаються і оцінюються іншими людьми;
-просоціальні мотиви - мотиви поведінка людини, що містить в собі виражене і усвідомлюване прагнення робити людям добро;
-мотив злочину - безпосередня внутрішня спонукальна причина злочинного діяння.
Тому для пояснення і пророцтва поведінки конкретної людини потрібне розуміння не лише його актуальних потреб, а в першу чергу того, як вони представлені в його системі мотивації, яка залежить від його особистого досвіду сформована в процесі його виховання і індивідуального життєвого шляху.
Мотив (від латів. moveo - рухаю) - матеріальний або ідеальний предмет, досягнення якого виступає сенсом діяльності людини.
У своїй мотиваційній теорії А. Маслоу розділив мотиви людини на дві категорії: дефіцітарні мотиви (Д- мотиви) і буттєві мотиви (б- мотиви). Останні також називаються мотивами росту або мета мотивами. Дефіцітарна мотивація націлена на зміну існуючих умов які сприймаються як неприємні, фрустрируючі або що викликають напругу. При цьому дефіцітарні мотиви є стійкими детермінантами поведінки людини і багато в чому спрямовані на зняття напруги за допомогою задоволення дефіцітарних потреб що в основному відносяться до нижніх рівнів моделі базових потреб.
На відміну від дефіцітарних мотивів, мета мотиви ("мета" означає "понад" або "після") мають, як правило, віддалені цілі, повязані з прагненням людини утілити свої можливості і прагнення в дійсність. При цьому мотивація росту припускає не стільки відшкодування дефіцітарних станів, які повязані зі зменшенням психологічної напруги, а багато в чому спрямована на збільшення цієї напруги. Так, співробітник, який вибирає складнішу роботу тому що хоче розширити свій професіоналізм, більшою мірою демонструє саме метамотивацію. При цьому А. Маслоу відмічав, що метамотиви придбавають актуальність головним чином після того, як в достатній і стійкій мірі задоволені дефіцітарні мотиви.
Відповідно до провідного впливу на ту або іншу людину дефіцітарних або буттєвих мотивів А. Маслоу описав дефіцітарне життя людей ("Д - життя") і буттєва ("б - життя") таким чином: "Дефіцітарне життя" - це в основному прагнення задовольнити існуючий дефіцит або вимоги оточення. Це стиль життя, орієнтований на зниження напруги, гомеостаз і імпульсивне задоволення. Вираження "Живи сьогоднішнім днем тому що завтра може не настати" виражає позицію дефіцітарно орієнтованої людини. Маслоу відмічав, що Д- життя перетворює людину на звичайного респондента, що просто реагує на стимули, на заохочення і покарання, на надзвичайні обставини на біль і страх, на вимоги інших людей і рутинні щоденні події. Вона характеризується рутиною і одноманітністю, прагненням займатися речами нескладними, але приємними. Такі люди зазвичай виконують монотонну роботу з восьми ранку до пяти вечора, приходять додому до своїх сімей, вечеряють, укладають дітей спати і дивляться телевізор. Ніщо не надихає їх. Вони віддають перевагу безпеці помірних і не вимагаючи багато сил досягнень істинно честолюбним цілям, які зажадали б від них повністю розкрити себе. Фактично їм не вдалося переступити поріг самоактуалізації.
"Буттєве життя" можна визначити як зусилля або ривок, коли людина прагне використовувати свої здібності в повну силу. А. Маслоу відмічав, що під час цих епізодів метаобраза життя людина буває зібранішою, безпосередньою творчим і відкритим для переживань.
Б - спосіб життя включає найбільш щасливі моменти людського існування, а також моменти найбільшої зрілості, індивідуальності і наповненості, що хвилюють. Немає нужди говорити, що такі моменти рідкісні в житті середньої людини, і тому коли вони настають, їх нелегко розпізнати. Для більшості з нас їх відносить потоком памяті як щось неважливе у величезне сховище тих минулих подій, на які ми ледве звертаємо увагу.
Слід зазначити, що характерною відмінністю гуманістичної теорії А. Маслоу являється те, що її автор акцентував особливу увагу на вивченні психології "психічно здорової" людини, тоді як більшість інших теорій особи були розроблені багато в чому на емпіричному матеріалі психічно нездорових людей. Маслоу був переконаний що ми не зможемо зрозуміти, що таке "психічне захворювання", поки не зрозуміємо психічне здоровя, і прямо заявляв, що вивчення покалічених і нездорових людей може дати в результаті тільки "покалічену" психологію.
У 1968 р. на основі аналізу результатів численних досліджень Маслоу описав ряд метамотивів росту, або буттєвих цінностей самоактуалізованих людей (таблиця. 1).
Таблиця 1
Приклади і опис метамотивів по А. Маслоу
МетамотивиОписЦілісністьПрагнення до єдності, взаємозвязаної, організованості, структурі, порядку і т. п.ЗаконністьНезаплямованість, дотримання норм, порядок і т. п.СправедливістьЧесність, порядок, законністьІстинаЧесть, завершеність і т. п.ПростотаУ житті і спілкуванні переважніше цінуються щирість, відкритість і т. п.ГраПрагнення до розваги, забав, задоволення, цінність гумору і т. п.Опора на себеЦінни?/p>