Geum.ru

Психологічні особливості неформальних лідерів у групі дітей середнього шкільного віку

Курсовой проект - Психология

Другие курсовые по предмету Психология

°ння (Рп1);

  • майже відсутня кореляційна залежність між ступенем задоволеності випробуваного процесом спілкування в групі (Кн) і його положенням у системі неформальних міжособистісних відносин у групі;
  • коефіцієнт кореляції рангів Спирмена, рівний 0,12 говорить про малу по силі звязку положення учня в навчальній групі і рівнем розвитку його комунікативних здібностей;
  • останній з коефіцієнтів кореляційного звязку склав 0,22 і говорить про слабкий вплив рівня розвитку організаторських здібностей підлітка на його статус серед однолітків.

    •  

    ВИСНОВОК

     

    Матеріали дійсного психолого-педагогічного дослідження дозволяють нам зробити наступні висновки про психологічні особливості неформальних лідерів у групах дітей середнього шкільного віку.

    1. З 6 виявлених у групі підлітків, що мають дуже високий статус серед однолітків (неофіційні лідери) 4 дівчинки мають найбільш високі в групі показники комунікативної активності групи стосовно них і ступеня задоволеності ними групи як реципієнти. Причому в трьох дівчинок-лідерів кількість звязків, у яких лідери виступають у ролі комуникаторів, вище того ж показника в хлопчиків, а в однієї ідентичний. Що, імовірно, порозумівається більшої комуникативністю дівчинок у цьому віці.
    2. Необхідно відзначити, що у всіх лідерів спостерігається найбільша кількість міжперсональних звязків, у яких вони задовольняють групу як комуникатори, і значно більше.
    3. Відношення групи однолітків до підлітків, що займають положення неформальних лідерів, характеризується підвищеною активністю групи в процесі спілкування стосовно високостатусним її членів.
    4. Рівень комуникативності, що виявляється учасниками групи стосовно неофіційних лідерів, значно вище середньо-групового рівня.
    5. Установлено, що підлітки, що займають у навчальній групі положення неформального лідера, у спілкуванні виступають у якості реципієнта.
    6. У той же час, учні, що виступають у процесі спілкування як комуникатори, не мають високого статусу в навчальній групі, про що говорить назад пропорційна залежність між зазначеними показниками.

     

    РЕКОМЕНДАЦІЇ

     

    1. У ході організації навчально-виховного процесу в даному класі доцільно враховувати індивідуально-психологічні особливості кожного учня.
    2. З огляду на функціональні можливості лідерів і інших членів групи, розробити комплекс заходів і процедур, спрямованих на розвиток у підлітків оперативної спостережливості, уваги й уяви. Необхідно організовувати проведення різних корекційно-розвиваючих ігор, спрямованих на підвищення рівня емпатийністи.
    3. Особливу позитивну роль у формуванні позитивних міжособистісних відносин грає спільна колективна діяльність, виконуючи яку кожен підліток буде змушений пристосовуватися до індивідуальних особливостей і дій інших людей, вибирати для підлітка як партнерів для спілкування і спільної діяльності однокласників, що істотно відрізняються від нього і вимагають різного міжособистісного поводження, поступово ускладнювати задачі, що підліткам необхідно вирішувати в спілкуванні і взаємодії з навколишніми.
    4. Тому що підвищене значення для підлітків у цьому віці здобувають відносини з однолітками, то викладачам необхідно використовувати відносини в навчально-виховних цілях, зокрема для стимулювання психічного розвитку підлітка через публічне схвалення в присутності товаришів його вчинків і досягнень, через інші ситуації і дії, що торкаються соціальний престиж підлітка.
    5. Необхідно навчити підлітків, особливо лідерів, створювати в групі емоційно сприятливі особисті взаємини, розташовувати до себе людей.

     

    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

     

    1. Андрєєв А.Н., Мдивани М.О., Рыжонкин Ю.Я. Методика виміру комунікативної дистанції // Питання психології. 1987. - №1.
    2. Андрєєва Г.М. Соціальна психологія. М.: 1998.
    3. Антипина Г.С. Вивчення малих груп у соціології і соціальній психології. Л.: 1967.
    4. Божович Л.И. Особистість і її формування в дитячому віці. М.: 1968.
    5. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словник-довідник по психодиагностике. Спб.: 1999.
    6. Васильків В.М., Василькова О.І. Особливості психолого-педагогічної роботи з важкими підлітками. Донецьк: 1998.
    7. Василькова О.І. Психолого-педагогічні питання неформального лідерства в навчальній групі ПТУ // Педагогіка і психологія. 1999. - №2.
    8. Дьяченко М.А., Кандыбович Л.М. Словник-довідник по психології. Мінськ: 1998.
    9. Захарова А.В. Спілкування з однолітками як фактор становлення морально-етичної дорослості підлітка. У сб.: Соціально-психологічні проблеми взаємин у групах учнів і робочої молоді. Мінськ: 1970.
    10. Коломинский Я.Л. Психологія взаємин у малій групі. Мінськ: 1976.
    11. Коломинский Я.Л. Психологія дитячого колективу. Мінськ: 1984.
    12. Кричевский Р.Л. Детермінанти рольової диференціації лідерства в малих групах // Питання психології. 1977. - №1.
    13. Кричевский Р.Л. Сучасні тенденції в дослідженні лідерства в американській соціальній психології // Питання психології. 1977. - №6.
    14. Кричевский Р.Л. Якщо ви керівник... - М.: 1998.
    15. Кричевский Р.Л., Дубовская Е.М. Психологія малих груп. М.: 1991.
    16. Кричевский Р.Л., Рыжак М.М. Психологія керівництва і лідерства в спортивних колективах. М.: 1985.
    17. Немов Р.С. Психологія: у 3 кн. Кн.1. Загальні основи психології. М.: 1997.
    18. Немов Р.С. Психологія: у 3 кн. Кн.3. Психодиагностика. М.: 1998.
    19. Парыгин Б.Д. Основи соціа?/p>