Психологічна характеристика сюжетно-рольової гри молодшого (середнього, старшого) дошкільника
Курсовой проект - Психология
Другие курсовые по предмету Психология
?ійно, а формуються в ході виховно-освітньої роботи.
Самі по собі театралізовані творчі ігри є частиною такої утворювальної-виховно-освітньої роботи. Вона має велике значення для розвитку особистості дитини-дошкільника не тільки тому, що в ній вправляються окремі психічні процеси, але й тому, що ці процеси піднімаються на більше високий щабель розвитку завдяки тому, що в грі розвивається вся особистість дитини, його свідомість. Дитина усвідомлює себе, учитися бажати й підкоряти бажанню свої скороминущі афективні прагнення; учиться діяти, підкоряючи свої дії певному зразку, правилу поведінки, учиться жити, проживаючи життя своїх героїв, люблячи або не люблячи їх, аналізуючи й намагаючись вникнути в суть і причини їхніх учинків і вчачись на їхніх помилках.
Висновки
Важко знайти іншу форму активності, що з таким бажанням виконувалася б дошкільниками, як гра, і яка була б повязана з виконанням спеціальних ролей. При розігруванні спеціальних ролей дитина глибше й швидше опановує тими або іншими навичками, чим коли це підносить у вигляді повчань і наставлянь. Залучений у гру дитина живе активним життям. У необхідному для гри активному процесі дошкільник втілює те або інше поводження дорослого, за допомогою чого він уперше стикається з відносинами, які існують між людьми. Сюжетно-рольова гра набирає для дошкільника форму співучасті в діяльності дорослих. У процесі гри різні ролі привчають дітей до дисципліни, до узгодження дій, підвищують самосвідомість, розвивають почуття соціальних взаємовідношень, привчають до незалежності.
Дошкільне дитинство - період пізнання миру людських відносин. Дитина моделює їх у сюжетно-рольовій грі, що стає для нього провідною діяльністю. граючи, він учиться спілкуватися з однолітками.
Дошкільне дитинство - період творчості. Дитина творчо освоює мову, у нього зявляється творча уява. У дошкільника своя, особлива логіка мислення, що підкоряється динаміці образних подань.
Це період первісного становлення особистості. Виникнення емоційного передбачення наслідків свого поводження, самооцінки, ускладнення й усвідомлення переживань, збагачення новими почуттями й мотивами емоційної сфери - от неповний перелік особливостей, характерних для особистісного розвитку дошкільника. центральними новотворами цього віку можна вважати супідрядність мотивів і самосвідомість.
Найважливішим особистісним механізмом, що формується в цьому періоді, уважається супідрядність мотивів. Воно зявляється на початку дошкільного віку й потім послідовно розвивається. Саме із цими змінами в мотиваційній сфері дитини звязують початок становлення його особистості.
Всі бажання дитини раннього віку однаково сильні й напружені. Кожне з них, стаючи мотивом, що спонукує й направляє поводження, визначає ланцюг дій, що розгортаються негайно. Якщо різні бажання виникають одночасно, дитина виявляється в майже нерозвязній для нього ситуації вибору.
Мотиви дошкільника здобувають різну силу й значимість. Уже в молодшому дошкільному віці дитина порівняно легко може прийняти рішення в ситуації вибору одного предмета їх декількох. Незабаром він уже може придушити свої безпосередні спонукання, наприклад, не реагувати на привабливий предмет. Це стає можливим завдяки більше сильним мотивам, які виконують роль "обмежників".
Цікаво, що найбільш сильний мотив для дошкільника заохочення, одержання нагороди. Більше слабкий - покарання (у спілкуванні з дітьми це, у першу чергу, виключення із гри), ще більш слабкий - власна обіцянка дитини. жадати від дітей обіцянок не тільки даремно, але й шкідливо, тому що вони не виконуються, а ряд невиконаних запевнянь і клятв підкріплює такі особистісні риси, як необовязковість і безтурботність. Самим слабким виявляється пряма заборона якихось дій дитини, не посилене іншими додатковими мотивами, хоча саме на заборону дорослі часто покладають більші надії.
Список використаної літератури
- Аникеева Н.П. Воспитание игрой. М.: Просвещение, 1987.
- Буре Р.С. Воспитание в процессе обучения на занятиях в детском саду. М.: Педагогика, 1981.
- Волков Б.С., Волкова Н.В. Методы изучения психики ребенка. М., 1994.
- Воспитание дошкольника в семье: Вопросы теории и методики /Под ред. Т.А.Марковой. М., 1979.
- Выготский Л.С. Игра и ее роль в психическом развитии ребенка. // Вопросы психологии. 1996. №6.
- Гальперин П.Я., Эльконин Д.Б., Запорожец А.В. К анализу теории Ж.Пиаже о развитии детского мышления. Послесловие к книге Д.Флейвелла "Генетическая психология Ж.Пиаже". М., 1967.
- Доронова Т.Н., Якобсон С.Г. Обучение детей 2-4 лет рисованию, лепке, аппликации в игре. М., 1992.
- Зеньковский В.В. Психология детства. М., 1995 г.
- Казакова Т.Г. Развивайте у дошкольников творчество. М., 1984.
- Люблинская А.А. Детская психология: Учебное пособие для студентов педагогических институтов. М.: Просвещение, 1971.
- Михайленко Н.Я. Педагогические принципы организации сюжетной игры. //Дошкольное воспитание. 1989. - № 4.
- Обухова Л.Ф. Детская психология: теории, факты, проблемы. М.: Тривола,1995.
- Особенности психологического развития детей 6-7летнего возраста. /Под ред. Д.Б. Эльконина, А.Л. Венгера. М., 1988.
- Пидкасистый П.И. Технология игры в обучении М.Просвещение, 1992г.
- Шадрина А.А. Детские народные игры. Якутск, 1990.
- Экки Л. Театрально-игровая деятельность. //Дошкольное воспитание. 1991, - № 7.
- Эльконин А.Б. Детская психология. М.: Просвещение, 1960.
- Эльконин Д