Психологізм дитячих оповідань у творах Івана Франка
Контрольная работа - Литература
Другие контрольные работы по предмету Литература
ього, видатного письменника.
У циклі оповідань представлених в даній курсовій роботі, Франко виявив себе визначним педагогом, обстоював найпрогресивніші методи навчання й виховання юнацтва, глибоко заглянув у душу юних героїв-школярів, майстерно зобразив їх психологію, широко розкрив внутрішній світ дитини.
Загалом ці оповідання описують дітей їх дитинство, їх перший досвід взаємовідносин зі школою, навчанням, вчителем та вихованням у сімї та школі.
Отож маємо до аналізу автобіографічні твори письменника, з нарисами виховання сільського хлопчини 30-40 років 19 століття у Галичині, починаючи від перших проблисків власного мислення та закінчуючи досвідом отриманим у середній школі того часу.
1. Психологізм як спосіб зображення персонажів
1.1 Визначення психологізму
Для подальшої роботи з проведення аналізу оповідань по заданим параметрам, підведемо теоретичну основу. Отже дамо визначення таким термінам, як психологізм :
1) як метод, психологічний підхід до тлумачення текстів, образів, уявлень, переживань, емоцій, особливостей мислення автора та персонажів, тощо;
2) як художній засіб відображення широкої палітри явищ психічної активності автора, персонажів, персоніфікованих субстанцій та ін.
Визначено центральний аспект літературного психологізму психологічне зображення персонажів у художньому творі.
Тепер слід провести основні лінії, точки дослідження:
- основні фільсофсько-психологічні проблеми творів;
- основні риси психологізму;
- портрет героїв з рисами автобіографії письменника.
Також слід зазначити, що Франко відзначався не простим описом або простим зображенням своїх героїв, це стосується також і героїв дитячих оповідань. Дуже часто Франко представляє нам внутрішню психологію дитини як не однорідний, окремий образ а дитяча психологія поєднує в собі певний симбіоз психології власної та скажімо психології чи психологічного стану батьків а також вбирає в себе деякі психологічні риси автора. Письменник полюбляє вимальовувати складні психологічні портрети своїх героїв наділяючи їх складним внутрішнім світом, інколи суперечливими діями намагаючись якнайточніше через такі прийоми дати зрозуміти нам внутрішній світ дитини.
Відомо, що Франко написав цілу низку критичних та літературних статей про художні твори та художню діяльність тих письменників, яких вважав визначними, загалом це були західні письменники та філософи. Аналізуючи лише цей факт можна зрозуміти, що у теолога, критика та письменника Франка є одна характерна якість в усіх названих сферах літературної роботи, це поглиблений інтерес до „психофізичних” основ оповідань критикуємих авторів та до описаних героїв. Тобто письменник тяжіє до проникнення у внутрішній світ людини, кожне оповідання наділене антропоцентричністю(антропос-людина) сюжету, Франко приміняючи ідею поєднання психо-соціального підходу до написання своїх творів з великою точністю зображує психологічну анатомію людей. Так у ході вивчення та зображення потім психологічної анатомії людей, Франко у основних оповіданнях, переносить створені ним психологічні портрети на тваринний світ, наділяючи тварин людськими якостями у казках до дітей. [10, c.55-62]
Тож філософсько-соціальна векторність психологізму оповідань Франка, а зокрема його творів були однією з унікальних рис таланту Великого Каменяра.
1.2 Літературний психологізм творчості Франка
Слід також підкреслити, що Франко постійно і дуже вдало в своїх використовує багатий психологічний інструмент, так зокрема в літературно-критичній діяльності, де за допомогою таких інструментів він зміг відзначити ті основні аспекти, якими оперує сучасна теорія літературного психологізму дитячої літератури: рецептивно-комунікативний, аспект психології першого ступеню життя людини, аналізу внутрішнього світу героя тощо.
Так психологізм у дитячих оповіданнях письменника, він дуже вдало примінив принцип художнього зображення внутрішнього світу дитини та її оточуючих, Франко дуже тонко промальовував у своїх оповіданнях емоційно-психологічні звязки між героями та суспільством.
Особливе місце психологізму надається завдяки художнім та характерним особливостям дитячих оповідань письменника, які випливають з автобіографії Франка. Характерно, для письменника і те що він дає нам змогу долучитися до внутрішнього світу героїв та розкрити суть оповідання через площину психології та філософії життя у своїх творах.
Так психологічні мотиви головних персонажів дитячих оповідань, а саме дітей Франко зумовлює особливими соціальними, ментальними рисами українського народу та українського суспільства 19 століття. Хоча й сюжетна динаміка, як така відсутня зміни та доповнення сюжетних ліній несуть на собі нариси внутрішнього світу дитини, основною конструкцією сюжету є індивідуальна психологія дитини з усім різнобарвям переживань та емоцій дитячого життя. Де переживання та відчуття дитини становлять головну основу психологізму дитячих оповідань Франка.[11, c.40-48]
Діапазон душевних переживань дитини не сильно поступається по палітрі переживань дорослим. Навіть збагачує надбання української літератури 19 століття магією відчуттів дитини, барвами її внутрішнього світу та індивідуальними психологічними особливостями.
Треба також підкреслити, той факт що по особливостям художньої обробки своїх творів Франко тяж