Психіатрична медична сестра
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
характер інший, ніж в інших розділах клінічної медицини. При відкритому лікуванні до цих обовязків, крім звичайних обовязків, можна віднести візити додому до хворого й збирання відомостей про середовище хворого, допомога в організації клубної роботи (різні клуби для пацієнтів). Ця робота вимагає великого такту й психологічної проникливості. Медична сестра, наприклад, повинна орієнтуватися в атмосфері вдома або місця роботи, у головних конфліктних факторах, повинна вміти спонукати хворих до розваг, праці, дискусіям під час клубних занять і т.п.
При закритому лікуванні медична сестра відповідає за режим дня своїх хворих. Мова йде про те, щоб хворі не нудилися нудьгою, щоб на відділенні не панував хаос, або, навпаки, штучна дисципліна, що нагадує більше вязницю, чим психіатричне відділення. Режим дня - це спланованість активності хворого на відділенні, не тільки його відпочинку, прийому їжі, процедур, але також відвідувань лікаря, годин психотерапії, індивідуальної й груповий, трудотерапії, розваг і т.д. Програма дня хворого, зрозуміло, повинна складатися разом з лікуючим психіатром, але контролює її виконання медична сестра. Тому що вона більше входить у повсякденне життя хворих, чим лікар, що часто не знає всіх повсякденних турбот і радостей своїх пацієнтів.
Крім того, медична сестра більше повязана з відділенням, ніж лікар, і тому вона, насамперед, відповідальна за розпорядок дня. Лікарі повинні підкорятися встановленій програмі занять - у певний час робити обхід, процедури, мати певні годинники для проведення індивідуальної й групової психотерапії й т.п. Порушення цього розпорядку викликає хаос у роботі персоналу; одні чекають інших і гають час, а очікування завжди значно більше стомлює, чим ефективна робота.
Організація життя на відділенні - справа непросте. Хворі мають багато вільного часу й часто нудяться нудьгою. Надані самі собі вони нерідко починають організовувати інше життя, що виходить з-під контролю персоналу й може приймати стихійні форми, не завжди корисні для здоровя хворих. Створюються кличі; агресивні хворі можуть підкоряти собі більше слабких, більше заповзятливі організують гулянки із уживанням спиртного; іноді доходить навіть до сексуальних ексцесів.
Надання хворим максимальної, однак, контрольованої волі має найважливіше значення для створення правильної атмосфери на відділенні. Ця атмосфера відіграє вирішальну роль у психіатричному лікуванні. Воля не рівнозначна з хаосом і залишенням хворих як соціальної групи напризволяще. Персонал - лікарі, медичні сестри (а також психологи й соціологи) - повинен брати активну участь у створенні терапевтичного співтовариства.
Істотним фактором у створенні терапевтичного співтовариства є трудотерапія. Виконувані роботи можуть бути досить скромними; важливо тільки, щоб вони цікавили хворих. Найкраще, якщо вони звязуються з актуальними потребами відділення, наприклад, прикраса залів або клубу, ремонт меблів, оброблення городу або встаткування спортивної площадки, організація виставки художньої творчості, літературних вечорів і т.п.
Зрозуміло, багато чого залежить від винахідливості персоналу. Але важливіше всього вміння використовувати винахідливість хворих, а коли вони виявляють певний інтерес, стимулювати їх до активності. Медична сестра повинна концентрувати свою увагу на тих хворих, які малоактивні, несміливі й відстороняються від життя групи. Якщо більше займатися з ними, вони втягуються в спільні інтереси і загальні заняття.
Люди в білому діляться, як згадувалося, на три підгрупи. Кожна з них має інший соціальний і економічний статус і займає іншу позицію в ієрархії лікувального закладу (лікарні або психіатричного відділення). Дивним образом, чим вище людина перебуває в ієрархії, тим більше зменшується частота його контактів із хворими. Найбільше контактують із хворими санітарки, а найменше - голова адміністрації. Справа стосується, зрозуміло, кількості, а не якості контактів, тому що інший характер має контакт лікаря із хворим, інший - медсестри й, нарешті, інший - санітарки. Подібна ситуація не приносить користі хворим, тому що найбільше з ними взаємодіють ті, які в силу своєї низької соціальної позиції, низької зарплати можуть почувати себе скривдженими й у силу згадуваного packing-order свою агресію можуть розряджати тільки на хворих, тому що єдино вони коштують нижче їх у лікарняній ієрархії. Що цього, загалом, не відбувається, видимо, можна пояснити відомою словянською мякістю, що проявляється ніжністю й сердечністю у відношенні до більше слабкого. Проте варто більше думати про те, як поліпшити положення цієї самої нижчої підгрупи серед персоналу. Представляється, що використовуваний протягом декількох років звичай проводити медичну практику в ролі санітарок (і санітарів) деякою мірою буде сприяти підвищенню позиції цієї підгрупи. Крім того, належало б більше часу, чим дотепер, присвячувати їхньому професійному навчанню, особливо тому, що звичайно вони не мають ніякого професійного утворення.
Однієї з головних проблем психіатричного пацієнта є його почуттєва ізоляція від оточення. Вона приймає різні форми, але завжди викликає в пацієнта підвищену потребу почуття, теплої атмосфери, майже материнської опіки. Особливо гостро ця проблема виступає при шизофренії, і, на думку багатьох авторів, тепле почуттєве відношення є найважливішим терапевтичним фактором при цій хворобі. Особою, що, головним чином, задовольняє емоційно-почут?/p>