Антимонопольна політика держави: необхідність, сутність і значення
Курсовой проект - Экономика
Другие курсовые по предмету Экономика
мерційного (фірмового) найменування, торгівельної марки (знака для товарів і послуг), рекламних матеріалів, оформлення упаковки товарів і періодичних видань, інших позначень без дозволу (згоди) субєкта господарювання, який раніше почав використовувати їх або схожі на них позначення у господарській діяльності, що призвело чи може призвести до змішування з діяльністю цього субєкта господарювання.
Вчинення субєктами господарювання дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладення штрафу у розмірі до пяти відсотків доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) субєкта господарювання за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. Якщо доходу (виручки) немає або відповідач на вимогу органів Антимонопольного комітету України, голови його територіального відділення не надав відомостей про розмір доходу (виручки), штраф накладається у розмірі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Закон України Про природні монополії визначає правові, економічні та організаційні засади державного регулювання діяльності субєктів природних монополій в Україні.
Метою цього Закону є забезпечення ефективності функціонування ринків, що перебувають у стані природної монополії, на основі збалансування інтересів суспільства, субєктів природних монополій та споживачів їх товарів.
Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають на товарних ринках України, які перебувають у стані природної монополії, та на суміжних ринках за участю субєктів природних монополій.
Природна монополія стан товарного ринку, при якому задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва (у звязку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю товару в міру збільшення обсягів виробництва), а товари (послуги), що виробляються субєктами природних монополій, не можуть бути замінені у споживанні іншими товарами (послугами), у звязку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на ці товари (послуги), ніж попит на інші товари (послуги).
Перелік субєктів природних монополій складається та ведеться Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень.
Регулювання діяльності субєктів природних монополій здійснюється національними комісіями регулювання природних монополій у таких сферах:
- транспортування нафти і нафтопродуктів трубопроводами;
- транспортування природного і нафтового газу трубопроводами та його розподіл;
- транспортування інших речовин трубопровідним транспортом;
- передачі та розподілу електричної енергії;
- користування залізничними коліями, диспетчерськими службами, вокзалами та іншими обєктами інфраструктури, що забезпечують рух залізничного транспорту загального користування;
- управління повітряним рухом;
- централізованого водопостачання та водовідведення;
- централізованого постачання теплової енергії;
- спеціалізованих послуг транспортних терміналів, портів, аеропортів за переліком, який визначається Кабінетом Міністрів України [8, с. 66].
Предметом регулювання діяльності субєктів природних монополій згідно з цим Законом є:
- ціни (тарифи) на товари, що виробляються (реалізуються) субєктами природних монополій;
- доступ споживачів до товарів, що виробляються (реалізуються) субєктами природних монополій;
- інші умови здійснення підприємницької діяльності у випадках, передбачених законодавством [7].
Закону визначає, що діяльність субєктів природних монополій та діяльність субєктів господарювання на суміжних ринках підлягає ліцензуванню.
Закон України Про захист економічної конкуренції визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.
Економічна конкуренція (конкуренція) змагання між субєктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими субєктами господарювання, внаслідок чого споживачі, субєкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий субєкт господарювання не може визначити умови обороту товарів на ринку.
Даним Законом регулюються відносин органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із субєктами господарювання; субєктів господарювання з іншими субєктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у звязку з економічною конкуренцією.
Даний Закон застосовується до відносин, які впливають чи можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України.
Згідно з цим Законом субєкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо:
- на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;
- не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших субєктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар`єрів для доступу на ринок інших субєктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин;
- частка на ринку товару становить 35 або менше відсотка, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого р