Проектування і створення лісових культур зелених зон

Контрольная работа - Сельское хозяйство

Другие контрольные работы по предмету Сельское хозяйство

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Проектування і створення лісових культур зелених зон

Зелена зона міста або робітничого селища це приміська територія, зайнята лісами, лісопарками, лісосмугами та іншими зеленими насадженнями, незалежно від того, в чийому підпорядкуванні вони знаходяться. Зовнішня межа зеленої зони визначається потребою даного міста в лісонасадженнях і доцільністю включення в її склад того чи Іншого масиву, а також земельних ділянок, відведених тут під лісопосадки. Територіальне розміщення зеленої зони кожного міста визначається в залежності від природно-кліматичних зон, площі природних лісів і наявності меліоративного фонду та земель, непридатних для сільського господарства, де можна саджати ліс, чисельності населення, перспектив розвитку і величини міста, наявності промислових підприємств, характеру забудови, транспортної мережі й перспектив ЇЇ розвитку, рельєфу, ґрунтів, гідрографічної мережі та інших факторів. При цьому враховується відвідування окремих лісових урочищ людьми, режим відпочинку І норми навантаження на 1 га лісової площі, наявність водних джерел, форми відпочинку трудящих та ін. Доцільно, щоб ліс оточував місто з усіх боків, а дорога до нього займала мінімум часу. Для міст і селищ, навколо яких немає лісів, площа зелених зон визначається наявністю непридатних для сільського господарства земель, які підлягають залісенню в радіусі 5-10 І більше кілометрів в залежності від величини населеного пункту. В степових районах необхідно оточити всі села І селища 5-7-рядними лісосмугами для захисту їх від заносів снігом, піском, пилових бур, спекотних і холодних вітрів. В напрямку переважаючих вітрів захисні лісосмуги можуть бути дещо ширшими.

Ліси зелених зон в залежності від відстані до міста, шляхів транспорту та інших факторів використовуються населенням неоднаково, тому тут виділяють лісопаркову і лісогосподарську частину. В звязку з подальшою інтенсифікацією народного господарства та урбанізацією, розвитком шляхового будівництва і транспорту площа лісів зелених зон буде збільшуватися, тому, проводячи ті чи інші заходи в деяких лісах ІІ-Ї групи, потрібно брати до уваги перспективу переходу їх в зелені зони.

Для поліпшення стану лісів зелених зон при лісовпорядкуванні в проекті плана організації і ведення господарства доцільно складати окремий розділ, в якому передбачати заходи по благоустрою території, будівництву доріг, стежок, водойм, збагаченню породного складу деревостанів, проведенню рубок догляду, створенню лісових культур, ландшафтній реконструкції тощо. Всі роботи в зелених зонах повинні бути спрямовані на оздоровлення, збільшення життєстійкості і декоративних якостей деревостанів, підвищення їх санітарно-гігієнічних та естетичних властивостей, створення найбільш сприятливих умов для відпочинку трудящих.

Одним з найважливіших заходів в зелених зонах є створення лісових культур. В приміських лісах доцільно вирощувати складні і різновічні лісонасадження з груповим розміщенням дерев і вертикальним зімкненням крон. Такі деревостани можна виростити, застосовуючи, наприклад, в свіжих і вологих борах та суборах 2-3-х прийомні вибіркові рубки з збереженням самосіву й життєздатного підросту. Декоративно-естетична цінність хвойних і листяних лісів природного походження набагато вища, ніж рядових культур. В поліських і деяких районах Лісостепу є чимало стиглих і перестійних хвойних деревостанів з самосівом і підростом головних порід, одначе в більшості випадків через суцільні рубки і тракторну трельовку він гине. Крім того, навіть той підріст, наприклад, сосни, який зберігається, після різкого освітлення також гине.

Збереження на вирубках поодиноких сосен або ялин веде до появи дерев з надто широкою і низько опущеною кроною, кривих І з великим збігом стовбурів, з низькою якістю деревини. Такі дерева, з крупно мірного підросту, залишені після рубки головного користування, ускладнюють застосування механізації, ці дерева типу вовк пригнічують висаджені навколо них саджанці і в процесі рубок догляду їх приходиться вирубувати. В звязку з цим в лісах ЇЙ групи, якщо на вирубках створюються суцільні культури, залишати такі дерева недоцільно, але в зелених зонах їх варто зберігати. В окремих випадках навіть зберігають групи старих сосен. В сосняках зелених зон для збереження самосіву і підросту віком до 5-7 років необхідно проводити вибіркові рубки і трелювати ліс сортиментами кіньми або вертольотами. Вітчизняний і зарубіжний досвід свідчить, що така технологія дає можливість зберегти самосів і підріст, не допускаючи оголення ділянок, забезпечити збереження захисних функцій лісу і одержати значну економію часу, праці І коштів.

Способи обробітку ґрунту в зелених зонах нічим не відрізняються від тих, які застосовують в ІІ-й групі лісів. Одначе на вирубках готувати ґрунт борознами недоцільно, тому що вони зберігаються дуже довго і ділянки мають непривабливий естетичний вигляд. Якщо ж ґрунт готується глибокими борознами, то потрібно повертати родючий шар на дно борозни дисковими знаряддями, поставленими в звал.

Проектування і створення лісових культур в зелених зонах розпочинається з зйомки окружної межі кожної ділянки і креслення плана в масштабі 1:5000, В лісопарковій частині зеленої зони визначають в натурі І показують на плані галявини, дороги І стежки. Навколо кожної заліснюваної ділянки, а також вздов?/p>