Geum.ru

Антигени, їх властивості та будова

Информация - Биология

Другие материалы по предмету Биология

ків реципієнта, ніж В-епітопи, оскільки репертуар Т-рецепторів проходить більш суворий негативний відбір.

Визначення будови і локалізації В і Т епітопів представляє не тільки фундаментальний інтерес. Воно необхідне для створення ефективних вакцин і імунодіагностикумів.

 

Висновок

 

Імунна система здатна впізнати майже будь-яку речовину із середовища, що оточує макроорганізм. Для цього антиген має бути належним чином представлений імунним клітинам. В лімфоцити і антитіла впізнають конформаційно-залежні поверхневі епітопи, розташовані у місцях найбільшої гідрофільності та гнучкості поліпептидно-го ланцюга. Т лімфоцити впізнають внутрішні лінійні пептидні фрагменти, які утворюються в результаті протеолізу (процесингу) нативного антигену.

Антигенами називають речовини, здатні викликати імунну відповідь. Вони мають наступні властивості: а) імуногенність (здатність запустити специфічну відповідь), б) антигенність (здатність специфічно зєднуватися з вільними або звязаними імуноглобулінами на поверхні В-лімфоцити, а також з рецепторами Г-лімфоцитів).

Антигени можуть бути неперервні, коли контактуючі з антитілом амінокислоти антигену містяться в одному відрізку білкового ланцюга, або уривчасті, коли ці амінокислоти перебувають в білковому ланцюгу на віддалі, але зближаються при певній конформації білка.

Розрізняють послідовні та переривчасті антигенні детермінанти. Послідовні - визначаються порядком амінокислот. Антитіла де таких епітопів легко взаємодіють із лінійним пептидом такої їх послідовності. Переривчасті антигенні детермінанти складаються із амінокислотних залишків, розташованих далеко один від одного у поліпептидному ланцюгу, але зближених за рахунок третинної структури білка перш за все дисульфідних звязків. Такі антигенні детермінанти не можна змоделювати лінійним пептидом.

 

Список використаних джерел

 

  1. Большая медицинская энциклопедия. Т. 9. Гл. ред. Б.В. Петровский. М.: Совецкая энциклопедия, 1978. 483 с.
  2. Вершигора А.Ю. Основы иммунологии. К.: Вища шк. Головное изд-во, 1980. 504 с.
  3. Земское В.М. Основы общей микробиологии, вирусологии и иммунологии. М.: Колос, 1977. 311 с.
  4. Иммунология: В 3-х т. Т.1. Пер. с англ. / Под ред. У. Пола. М.: Мир, 1987 1988. 476 с.
  5. Петров Р.В. Иммунология. М.: Медицина, 1982. 368 с.
  6. Скок М.В. Основи імунології. Курс лекцій. К.: Фітосоціоцентр, 2002. 152 с.
  7. Якобисяк М. Імунологія. Вінниця: Нова книга, 2004. 672 с.