Geum.ru

Проблеми створення ефективної системи зайнятості населення в Україні

Курсовой проект - Экономика

Другие курсовые по предмету Экономика

ідтворення та збереження кадрового потенціалу, підвищення його кваліфікації.

На затвердженою залишається Концепція розвитку професійно-технічної освіти, основними завданнями якої є:

  1. забезпечення економіки країни кваліфікованими кадрами з урахуванням потреб ринку праці та громадян; збалансування попиту і пропозиції робочої сили на ринку праці з урахуванням пріоритетних напрямів розвитку економіки;
  2. вдосконалення системи управління професійно-технічною освітою: розвиток соціального партнерства; залучення та участь роботодавців у підготовці та підвищенні кваліфікації робітничих кадрів; вдосконалення системи професійного навчання на виробництві.

Виконання завдання Президента України щодо щорічного створення 1 млн робочих місць жодним чином не позначається на зменшенні рівня безробіття в Україні. За даними Держкомстату протягом 2007 року працевлаштовано 1,07 млн осіб, а звільнилося з роботи 1,278 млн осіб. Тобто треба вести мову не стільки про створення нових робочих місць, скільки про підвищення якості вже існуючих.

Фактично відсутня система професійної орієнтації в загальноосвітніх школах.

Високим залишається рівень недовіри роботодавців до державної служби зайнятості [1,18].

Для покращення ситуації на ринку праці уряду слід вдатися до наступних, вже давно актуальних заходів:

  1. розробити довгостроковий (щонайменше на 10 років) прогноз потреби економіки країни у робочій силі за професійно-кваліфікаційними групами;
  2. розробити механізм збільшення масштабів та розширення напрямів освіти дорослого населення, своєчасної підготовки та перепідготовки зайнятої робочої сили, залучити до цього процесу соціальних партнерів роботодавців та профспілок;
  3. прийняти концепцію розвитку професійно-технічної освіти та запровадити відповідно державну цільову програму із відповідним бюджетним фінансуванням;
  4. запровадити багатоканальне фінансування професійної освіти, залучивши роботодавців до цього процесу;
  5. забезпечити трансформацію професійно-технічної освіти, належну її відповідність потребам ринку;
  6. істотно збільшити масштаби професійної підготовки та перепідготовки безробітних у відповідності до потреб ринку праці;
  7. формувати державне замовлення на підготовку кадрів у системі вищої освіти тільки для реальних потреб державного сектору економіки;
  8. з метою підвищення територіальної мобільності робочої сили в межах України необхідно створити систему постійного інформування населення про наняв вакансії на загальнонаціональному ринку праці та регіональних та місцевих ринках;
  9. разом з роботодавцями розробити стандарти соціальних пакетів для заохочення працівників не змінювати робоче місце;
  10. забезпечити інфраструктуру безбарєрного доступу інвалідів до місця роботи.

РОЗДІЛ III. ПРАКТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ПРОБЛЕМИ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ

 

3.1 Тенденції в сфері трудової міграції

 

В Україні відбувається постійний міграційний рух населення, повязаний із надлишком робочої сили в західних та південних регіонах та пропозицією вакансій у східних і північних регіонах. Аналіз даних щодо середньомісячної заробітної плати свідчить пор те, що в східних і північних регіонах у 2007 році вона була на 15-20% вищою, ніж у західних та південних регіонах [1,13].

Відповідно внутрішньо українські потоки трудової міграції спрямовані із заходу та півдня на схід та північ. Одночасно з цим процесом відбувається зовнішній міграційний рух населення: із північних та східних регіонів України до країн СНД (найбільша чисельність трудових мігрантів з України працюють в Росії), а із західних та південних регіонів до Європи (найчисельніші громади трудових мігрантів з України в Італії, Португалії, Польщі, Чехії) та меншою мірою до Північної та Південної Америки.

Спробуємо порахувати кількість зовнішніх трудових мігрантів. Дані про середньооблікову кількість штатних працівників 11 428,3 тис. осіб на 01.10.2007 свідчать про наявність розриву майже у 8 млн осіб від загальної чисельності осіб працездатного віку, які є або самостійними, або безробітними. Які категорії населення створюють цей розрив? Відповісти на це питання важко, оскільки для оцінки можна використовувати лише непрямі дані. Так, кількість фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності в Україні близько 4 млн. Відповідно, якщо враховувати офіційно нарахованих майже 1,5 млн безробітних, ми вийдемо на цифру приблизно у 2,5 млн неврахованих осіб, які, скоріше за все, є заробітчанами у наших країнах. Ця цифра корелює з даними дослідження, проведеного Державним центром зайнятості у 2006 році щодо оцінки кількості громадян України, які працюють за кордоном, - їх виявилося 2,4 млн осіб.

 

3.2 Тенденції в сфері забезпечення якості системи освіти

 

Сьогодні система освіти як вищої, так і професійно-технічної, не відповідає вимогам ринку праці. За останні 17 років спостерігається тенденція зменшення кількості учнів професійно-технічних навчальних закладів та студентів вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації та збільшення кількості студентів ВНЗ III-IV рівнів акредитації (Табл.2).

За роки незалежності паралельно з державними виникли та розвиваються недержавні ВНЗ. Основна орієнтація цих закладів отримання прибутку від комерційної діяльності бізнесу в галузі освіти. Наскільки система підготовки фахівців в державних та недержавних ВНЗ відповідає вимогам су