Про історичну урбоекологію
Информация - Экология
Другие материалы по предмету Экология
?ких жителів, але ми майже не знаємо зворотних прикладів. А створюване замкнутим простором почуття приниженості хіба не відіграє роль додаткового пояснення, коли ми порівнюємо історичний ефект грандіозних селянських воєн і відносно камерне звучання революційних виступів городян?
Все сказане має на меті одне-єдине - показати, що урбоекологія, як і інші області екологічного знання, винятково складна й містить у собі на більш-менш рівних підставах соціальні, біологічні, географічні й навіть психологічні аспекти. Тому, накопичуючи емпіричний матеріал, ми постійно повинні думати про створення загальної концепції, але підходити до її формулюванню всебічно й делікатно, не даючи захопити себе однобічними судженнями. Екологія людини - наука, що формується на стику багатьох наук, урбоекологія не становить виключення, тому й теорія урбоекології повинна опиратися на всю сукупність досягнень різних областей знання.
Рубіж IV-III тисячоріч до н.е. ознаменований величезною подією в історії людства - виникненням міст і організацій міського середовища. Про походження міста й ролі його в історії людської культури написані бібліотеки, але в цілому їхній зміст можна звести до декількох моментів: концентрації населення, концентрації економічного життя й культури, концентрації влади й підтримуючих її структур примуса - армії й міліції, топографічному вибору, організації систем постачання продовольством і комунікацій. Який із цих моментів є найважливішим - нехай сперечаються історики й археологи, нас же цікавить, які аспекти місто й міське середовище вносять у системні взаємини природи й суспільства. Ландшафт і водопостачання є визначальними в місці розташування й топографії міста й навколишньої його дорожньої мережі, тому місто є похідне не тільки соціального життя, але й географічного середовища й вивчення міст займає настільки велике місце в географічної, у тому числі історико-географічної, літературі. Архітектурне обличчя міста багато в чому залежить від доступного будівельного матеріалу. Але ще більше ефект міського середовища в зміні природи, що є сукупністю дії багатьох демографічних, господарських, торговельних, соціальних і культурних факторів. Концентрація активного населення сама по собі створює масштабні збурювання в навколишнім середовищі, будь те середовище соціальна або географічна, однаково. Це окультурення ландшафту, що має часто негативні наслідки, шкідливі в природному відношенні результати несвідомої людської діяльності начебто викиду відходів виробництва або зливання їх у воду, вирубка лісу й чагарникових рослин на паливо, інтенсифікація землеробства, що виснажує ґрунт, інтенсифікація скотарства, що руйнує рослинність, рудники й каменоломні, що залишають на сторіччя величезні ділянки поверхні. Місто Молох увійшло у свідомість європейської культури на рубежі 19 й 20 сторіччя, але по суті місто було Молохом з початку свого виникнення, тільки масштаби його здавалися скромніше й не усвідомлювалися людьми як трагедія.
У той же час не можна не згадати, що багато античних мислителів писали про принадність сільського життя й місті як осередку пороків, римські поети, наприклад Горацій, оспівували близькість до природи. Це означає, що вже люди древнього миру усвідомили якісь пагубні сторони міста не тільки для природи, але й для розвитку особистості, однак не могли застопорити поступального ходу історії, що виявилися у переході до міського життя. Такий перехід, по суті справи, не має кінця, він триває й у цей час, ознаменоване величезним масштабом всі зростаючих міських агломерацій, але сам історично інтенсивний процес способу життя від сільського до міського мав місце в останні тисячоріччя до н.е. і більш-менш стабілізувався, досягши певного рівня, до перших століть або рубежу н.е. Хронологічна границя тут, зрозуміло, умовна, як і у всіх попередніх випадках, і в І й в II тисячоріччях н.е. виникло багато нових міських центрів, але в контексті, що цікавить нас, саме формування міського середовища, починаючи приблизно з рубежу IV-III тисячоріч до н.е. і кінчаючи зазначеним часом рубежу й перших століть н.е., зіграло, на мою думку, роль третього етапу у взаєминах суспільства й природи, загостривши багато хто з попередніх конфліктів і драматизувавши екологічну ситуацію.
У перші століття н.е. ми поступово починаємо переходити до четвертого етапу, повязаному з розширенням ойкумени, освоєнням раніше занедбаних її ділянок, інтенсифікацією виробництва. процес, що почався тоді, триває й дотепер. Грандіозним підсумком майже двохтисячорічного процесу для життя всієї планети, включаючи й життя людського суспільства, зявилася антропогенна міграція, уживаючи термінологію В.Вернадського, живої й кісткової речовини нашої планети. Звичайно, повною мірою цей підсумок став відчуватися після епохи великих географічних відкриттів і формування капіталістичного виробництва, але джерела лежать у часі, що відстоїть мінімум на півтори тисяч років. Міграція величезних мас людей в епоху великого переселення народів у перші століття н.е. зі своїми породами тварин, зміна навичок землеробської праці під впливом запозичених чужоземних зразків і чужоземних сортів, перевіз товарів на тисячі кілометрів, прикладом чому є знаменитий шовковий шлях у Старому Світлі, обмін технологічними традиціями й поступове створення загального ринку, удосконалення караванних шляхів і сухопутної дорожньої мережі, розвиток морської торгівлі, освоєння мінеральних і біотичних ресурсів відста