Про зміст поняття геокультурної системи в українському соціумі
Статья - Социология
Другие статьи по предмету Социология
Про зміст поняття геокультурної системи в українському соціумі
Мамулькіна О.Г.
Пошукувач Мелітопольського
державного педагогічного
університету імені Б. Хмельницького
Методист МПДЮТ м. Запоріжжя
Вивчення геокультури сьогодні стає актуальним напрямком в галузях культурології і географії. Це повязано з процесом гуманізації суспільства, з формуванням у науці особливого геокультурного підходу, що відбиває зміну самої парадигми всесвітньо-історичного розвитку, від техноцентризму до культуроцентризму, і може стати основою майбутнього суспільства пост- матеріальних цінностей, інформаційного етапу суспільного розвитку.
Обєктом пропонованої статті є феномен геокультурної системи. Предметом розвідки вважаємо розгляд змісту поняття геокультурної системи. Метою дослідження визначаємо розгортання змісту поняття геокультурної системи в українському соціумі.
Отже, геокультура обєднала в собі проблеми природного середовища у географічному плані і проблеми сприйняття їх кожною культурою різноманітних етносів, мешканців цієї території. Таким чином, ми можемо зазначити, що геокультура у сучасному часі дає можливість вивчення проблем і прогнозування напрямів розвитку взаємовідносин між природою і суспільством на майбутнє. Позначимо часову логіку розвитку геокультури схематично (див. схему 1)
Схема 1.Місце геокультури в дослідженні проблеми взаємодії "суспільство-природа" (схема автора)
Зі схеми можна спостерігати зміни у відносинах природи та людини у часі, які ускладнювались залежно від культурного розвитку соціуму упродовж історичного часу.
В нашому дослідженні термін "геосистема" розглядається у двох напрямах - як складне географічне утворення і як складний інтегрований географічний обєкт.
Цілісність геокультурних систем забезпечується наявністю прямих і зворотних звязків між населенням, державою та природно-територіальними комплексами. Специфікою цих систем є: багатофакторність розвитку, активна системоформуюча роль антропогенного фактору; поліморфізм; полісистемність; полі структурність, багатовимірність часу розвитку підсистеми; динамізм; мінливість; відносна нетривалість існування; особливий тип просторово-часових внутрішніх та зовнішніх звязків; підвищений ступінь диференціації; дискретності, контрастності, мінливості територіальної структури; умовність меж. [1,14]
У нашому дослідженні геокультурна система розглядається як поняття для аналізу і пізнання взаємодії географічних контекстів (конкретних просторово-часових сполучень ландшафтів та формуючих їх факторів) з сукупністю взаємодіючих геокультурних спільнот людей і елементів антропогенного походження у суцільному цілому. Позначимо геосистему, яку будемо використовувати у розгляді геокультури Запорізької області, схематично (див. схему 2).
У феномені геокультури ми аналізуємо, як фундаментальне, поняття "геокультурний простір". Кожний з обєктів складається з елементів, які розташовані один співвідносно з іншим, що робить будь-який обєкт просторовим. Тобто властивість обєктів займати простір, місце серед інших, граничити з іншими обєктами є загальною характеристикою простору. Поняття "простору" у всіх науках піддавалось більш-менш значній логічній обробці, тому втратило первісний сакральний зміст. Так, в географії панує фізико-геометричне уявлення простору, тобто обєкти Світу визначаються через їх протяжність та тривимірність. [2,14]
Німецький філософ М.Хайдеггер зробив спробу побудувати духовну модель простору. Він закликає прислухатись до мови, бо у слові вчувається простягання, яке передбачає у своєму русі просторовість, волю від перешкод, де є відкритість для входження до нього різних субєктів, тіл, протікання процесів.[3,314]
Згідно теорій загальнокультурного руху модернізму, раціональне проектування громадського життя націлене на ідеал як оптимальну організацію простору, - тобто поняття "простору" набуває активного творчого змісту.[4,36]
Субєктивна різнорідність географічного простору виникає не лише з обєктивною його різнорідністю, але і завдяки нерівномірності осмислення його обєктів. Семіотично впорядкований простір стає життєвим. Тобто географічний простір природним чином стає часткою семіосфери простору культури "всередині якого тільки і можливі семіотичні процеси".[5,444]
В нашому дослідженні геокультурний простір це система усталених культурних дійсних уявлень, що формувались на певній території, де в результаті співіснування, переплетіння, взаємодії, зіткнення різноманітних вірувань, культурних традицій та норм, ціннісних установок, глибинних психологічних структур сприйняття й функціонування картин світу створюється геосистема з різного порядку елементів штучного походження. Геокультурний простір виступає не тільки як своєрідний контекст, у взаємодії з яким формується культура, але і як її власна невідємна частина.
Схема 2. Геокультурна система (схема автора)
Важливу частину геокультурного простору складає геокультурний ландшафт, на базі якого формується геокультурний образ. Для геокультурного ландшафту характерні: давня структура природокористування, пейзажні особливості, традиційні форми та характер забудов населених пунктів, відношення етносу до нього як до "домівки".<