Природо-економічна характеристика Індії
Информация - География
Другие материалы по предмету География
л-Прадеш, Пенджаб, Уттар-Прадеш, Харяна, Раджастхан, а також союзні території Делі і Чандігарх) займає 31% території, тут проживає 29% населення країни. Центральна частина Індо-Гангської рівнини є історичним ядром індійської цивілізації, тут зародилися релігії буддизму та індуїзму, тут зосереджена велика кількість священних міст та памяток культури (зокрема храм Тадж-Махал у Агрі).
Індо-Гангська рівнина являє собою найбільший масив родючих алювіальних ґрунтів в світі, тому вона перетворилася у один із найважливіших сільськогосподарських регіонів світу.
Рівнинна частина Північно-Західного економічного району виступає житницею країни (рис, пшениця), вирощує більше половини цукрової тростини, четверту частину бавовнику. Цьому посприяло будівництво в роки незалежності потужних гідровузлів (1 млн. кВт), що дозволили додатково зрошувати 1,5 млн. га ріллі. Район перетворився в осередок зеленої революції.
Промисловість бавовнопрядильна, шкіряно-взуттєва, цукрова. Ці традиційні галузі активно доповнюються точним машинобудуванням та виробництвом мінеральних добрив (Делі, Канпур, Лакхнау, Чандігарх). Молоде місто Чандігарх збудовано за проектом французького архітектора Ле Корбюзье як ідеальне місто майбутнього, як своєрідний полюс росту у сільськогосподарському районі для поглинання надмірного приросту населення.
На півночі між Великими і Малими Гімалаями знаходиться відома мяким кліматом та мальовничими ландшафтами Кашмірська долина. Вертикальна зональність природи впливає й на господарство. Схили зайняті садами, гірські пасовища використовуються для вівчарства і козівництва. Найбільше місто Кашмірської долини Срінагар є досить відомим курортом. На жаль, частина штату Джамму і Кашмір урядом Індії не контролюється, туди введені пакистанські війська.
Південна частина району зайнята пустелею Тар (штат Раджастхан). Головними заняттями населення тут стають оазисне землеробство та кочове скотарство (вівчарство, верблюдівництво).
Головним організуючим центром всієї території та її найбільшим містом є столиця Індії з 1911 року м. Делі (9 млн. мешканців). Це одно з найстаріших міст країни (Делі було столицею могутніх середньовічних держав Делійського султанату та імперії Великих Моголів). Вирізняється воно у першу чергу виконанням адміністративних, культурних, освітніх функцій. Як торгово-промис ловий або фінансовий центр Делі в Індії поступається портовим Мумбаю і Калькутті. Власне ж місто поділяється на Новий Делі (Нью-Делі) і Старий Делі, які дуже різняться між собою. Новий Делі будувався ще колоніальною владою, тут прокладені широкі й прямі вулиці та бульвари, багато зелені, саме тут розміщені всі державні установи. У Нью-Делі мешкає лише десята частина населення міста. У Старому Делі внаслідок стихійного хаотичного зростання можна побачити всі принади хибної урбанізації.
Промислове обличчя Північного Заходу добре репрезентує Канпур (1,5 млн. осіб) центр текстильної, цукрової промисловості, машинобудування та сільськогосподарської хімії.
Північний Схід (штати Біхар, Орисса, Західний Бенгал, Сіккім, Ассам, Мечхалая, Аруначал-Прадеш, Нагаленд, Маніпур та ін.) охоплює 21% території та 26% населення країни. Господарське життя концентрується в долині Нижнього Гангу та його дельті. Ассамські і Мянманські гори вкриті непрохідними вологими лісами, де проживають невеликі етноси, рівень культурного та економічного розвитку яких дуже низький.
Район має найвищу густоту населення в Індії. Але у відокремлених його частинах (Ассамська котловина) досі зберігається підсічне землеробство. Розвиток стримується відсутністю надійних транспортних звязків (через Брахмапутру досі діє лише один міст).
У національному масштабі Північний Схід виділяється як важлива зона рисосіяння, провідний виробник джуту і чаю. Природні умови Північного Сходу (родючі алювіальні ґрунти, максимальна в країні кількість опадів, фактична відсутність сухого сезону) дають можливість збирати до 3 врожаїв впродовж року навіть без зрошення.
В цьому економічному районі розташована батьківщина Рабіндраната Тагора місто Калькутта (11 млн. населення) і головний регіон важкої індустрії з багатими енергетичними і сировинними ресурсами (Калькуттсько-Дамодарсь кий). При поділі Британської Індії в 1947 році Калькутта втратила значну частину свого найближчого хінтерланду, яка стала територією Бангладеш. Але Калькутта лишилася джутовою столицею світу, важливим фінансово-торговим, транспортним, науковим і культурним центром Індії.
Північний Схід видобуває індійського вугілля, ? залізної руди. Поєднання вугільного басейну долини річки Дамодар і залізорудного басейну плато Чхота-Нагпур утворило вугільно-металургійний комплекс, який називають індійським Руром. Він включає видобуток палива і сировини, ТЕС і ГЕС, чорну та кольорову металургію, хімічну і цементну промисловість, важке і транспортне машинобудування. Цей промисловий комплекс є унікальним не тільки в Індії, але й в світі (якщо не брати до уваги Північний Схід Китаю то єдиний у слаборозвинених країнах). Швидко зростають молоді міста Джамшедпур, Дургапур, Ранчі та інші.
Захід (штати Гуджарат і Махараштра та союзні території Гоа, Даман, Діу) займає 16% території країни, тут проживає 14% індійського населення. В природному відношенні це Конканське узбережжя Індійського океану, Західні Гати і частинка Декану. Цей район є найбільш урбанізованим та найкра