Природо-економічна характеристика Індії
Информация - География
Другие материалы по предмету География
ндустріального виробництва в сільській глибинці.
Індійська економіка через величезні розміри держави та різноманітність природних і соціально-економічних умов заганяє географічний поділ праці всередину країни, тому на світовому ринку представлена поки що слабко.
Галузевий огляд національної економіки
За структурними особливостями господарства Індія є новою індустріальною країною. При цьому частка зайнятих у промисловості та сервісі є невеликою. Особливо відстають професійні (медицина, освіта) та персональні послуги. Навіть при наявності значної кількості культурних памяток світового значення Індія слабко розвиває туризм: місцевий внаслідок бідності населення, міжнародний через відсутність відповідної інфраструктури.
65% економічно активного населення зайнято в сільському господарстві. Природні умови країни дозволяють отримувати 2 3 врожаї на рік за умови штучного зрошення.
Незважаючи на певні досягнення зеленої революції, рівень агротехніки та врожайності лишається одним з найнижчих в світі. Середній розмір землеволодіння 1 га. В таких умовах технічна озброєність праці є мінімальною, а продуктивність і товарність низькою. Частка сільського господарства у ВНП країни становить лише 30%.
Сільське господарство Індії має яскраво виражену рослинницьку спрямованість. У загальній вартості виробленої продукції співвідношення між рослинництвом і тваринництвом становить 82 : 18. Це при тому, що Індія має найбільше в світі поголівя великої рогатої худоби 4 млрд. голів.
Величезний вплив індуїзму веде до вегетаріанства абсолютної більшості населення. Худоба використовується виключно як мязова сила, джерело органічного добрива та палива. Корова є священною твариною. Низька продуктивність тваринництва зумовлена і нестачею кормових угідь (пасовища становлять лише 4% площі країни, до того ж вони витоптані та еродовані через постійний перевипас худоби).
У рослинництві провідними культурами є зернові. Традиційною культурою Індії є рис. За його валовими зборами країна поступається лише Китаю. Основні посівні площі під рисом зосереджені в долинах Гангу і Брахмапутри, де він вирощується у вологий сезон хариф. Але з середини 90-х років ХХ століття пшениця внаслідок зеленої революції почала незначно випереджати рис через вищу врожайність нових сортів. Для забезпечення внутрішніх потреб вирощуються просяні і зернобобові культури як додаткові у сухий зимовий сезон рабі.
Серед технічних культур важливе значення у внутрішньому споживанні мають олійні, які поширені по всій території країни. Головною олійною культурою є арахіс (майже 31% світових зборів, 1 місце). Поширені також рапс і гірчиця, а на узбережжі олійна пальма. Але все одно третина внутрішніх потреб в олії забезпечується імпортом. Тому в останні роки в Індії почали культивувати також і соняшник.
Індія поруч із Бразилією є світовим лідером у виробництві цукрової сировини. Головним цукроносієм виступає цукрова тростина, хоча на півночі проводяться експерименти з цукровим буряком.
Волокнисті культури є важливими товарними. Індія одна з провідних бавовникових країн світу (близько 9% валових зборів). Майже половина бавовнику вирощується на унікальних чорних регурах Деканського нагіря. Ці ґрунти утворилися на базальтовій корі вивітрювання, вони здатні тривалий час утримувати вологу, тому можна обходитися без зрошення. Не менш важливою культурою є джут, міцні та грубі волокна якого йдуть на виготовлення мішковини, вірьовок, основи для ткання килимів та ін. Джут потребує багато тепла і вологи й дуже виснажує ґрунт. Його батьківщиною є дельта Гангу і Брахмапутри. Цей район вирощування джуту і зараз лишається головним в світі.
Індія є третім в світі виробником тютюну (майже 10%). Але абсолютним лідером серед культур-стимуляторів є чай (31% світового виробництва, беззаперечне 1 місце). Провідні сорти ассам, дарджилінг та нілгірі. Лідерами по валовим зборам є штати Ассам, Західний Бенгал, Тамілнад і Керала. До речі, чай не є традиційним індійським напоєм. Перші його плантації були закладені англійцями у середині ХІХ століття. Чайні сади вже старі, вимагають оновлення. У ХХ столітті Індія почала вирощувати ще й каву (3% світового виробництва).
Прянощі червоний та чорний перець, гвоздика, кардамон, імбир та інші давній експортний товар країни. Особливо їх вирощуванням славляться південні узбережні штати.
Овочівництво, баштанництво, картоплярство представлені у нетоварному, споживчому секторі, мають невеликі обсяги виробництва.
В Індії ростуть практично всі відомі фрукти всіх кліматичних поясів. Кашмірська долина відома яблуневими садами. На схилах гір Центральної та Південної Індії культивують цитрусові, на узбережжі Індійського океану ананаси, манго, папайю. Значні обсяги виробництва бананів. Разом з тим, виробництво фруктів і ягід у внутрішніх районах не має товарного характеру, а їх споживання не відповідає медичним нормам. Це результат нестачі сільськогосподарських угідь та переважання провідної харчової культури рису. Тваринництво має товарний характер лише на півночі у Кашмірській долині (вівчарство та пухове козівництво) та півдні (шовківництво). В узбережній зоні представлено також рибальство та заготівля морепродуктів.
Промисловість
Частка Індії у світовому виробництві багатьох видів промислової продукції є неадекватно малою (е?/p>