Принципи ціноутворення в умовах ринку
Контрольная работа - Экономика
Другие контрольные работы по предмету Экономика
алежності. Ми не мали ні підручників з ціноутворення (їх не маємо і дотепер), ні монографій, ні посібників.
У перші роки незалежності джерелом інформації про ринкове ціноутворення служила перекладна література (російською мовою) з маркетингу фінансів, економіки та інших дисциплін, у якій ціноутворення подавалось у розчиненому вигляді серед інших економічних проблем. У країнах з ринковою економікою підручників з ціноутворення не було, нема їх і тепер.
Для розгляду методологічних засад ринкового ціноутворення найперше треба визначитися з тим, що собою являє ринок. Ринок велике досягнення світової цивілізації, яке, завдячуючи системі вільних соціально-економічних відносин, спроможне усім субєктам господарювання забезпечити рентабельну роботу, а громадянам високий життєвий стандарт. Ринок може функціонувати і успішно розвиватися за таких умов:
субєкти економічних відносин мають вільно розпоряджатися своїм майном (капіталом), своїми доходами і плодами праці (фізичною і інтелектуальною власністю);
субєкти економічних відносин вільно вибирають собі партнерів по бізнесу;
у ринку панує вільна конкуренція;
у ринку домінує вільне ціноутворення. Останню умову нормального функціонування ринку чомусь замовчують автори публікацій про ринок і апологети ринкових відносин.
Всі умови функціонування ринку перебувають між собою у певній гармонії. Жодна із них не є зайвою, але за відсутності хоч би однієї з них ринок не функціонуватиме.
Характерно, що жодна з наведених умов функціонування ринку не діяла у планово-директивній економіці.
Україна з перших же днів поновлення своєї державності самостійно і самочинно, хоч не дуже цілеспрямовано, готовила ґрунт під перехідну (до ринку) економіку, як певну реакцію на кризу і розвал планово-директивної економіки. У перехідній економіці постійно і невпинно нарощували силу всі умови функціонування ринкової економіки, зокрема ринкове (вільне) ціноутворення. Правда, це нерідко відбувалось із силовим форсуванням перехідних процесів, а також з їх таким же гальмуванням. В кінці 2005 року Україна отримала статус держави з ринковою економікою. Її ціноутворення уже давно стало вільним, ринковим.
Методологія ринкового ціноутворення полягає в тому, що ціна формується у ринковій економіці як справді обєктивна суспільна категорія (у плановій економіці обєктивність ціни визнавалась тільки на словах) під дією попиту і пропозиції і на противагу до планово-директивної економіки у практичному ціноутворенні, тобто на мікрорівні, уособлює не грошове вираження вартості, як витрату абстрактної праці на одиницю продукції, а грошове вираження мінової вартості цієї одиниці, яка виникає у процесі обміну продукції і формується не без участі багатьох субєктивних факторів, таких як мода, смаки, традиції, чутки серед споживачів тощо. Адже ринкова економіка, образно кажучи, повернута своїм обличчям до споживачів, покликана задовольняти різноманітні їх запити у товарах, роботах і послугах.
У теоретичному плані, тобто на макрорівні, допускаємо визначення ціни ринкової економіки як абстрактної категорії, що обслуговує суспільство в цілому. На мікрорівні ціна є категорією приземною, бо її завданням є служити конкретним субєктам цін і ціноутворення, а також через них суспільству.
Формування конкретних цін і на конкретну продукцію за ринковою методологією у стислому вигляді можна виразити з допомогою такого виразу:
Ц=Вз+Вn+Н,
де Ц ціна конкретного виробу;
Вз планові витрати засобів виробництва на конкретний виріб;
Вn планові витрати з оплати праці на конкретний виріб;
Н планове нагромадження на конкретний виріб.
У ринковій економіці ціна конкретного товару визначається в процесі його обміну, одразу і без урахування її складових, тобто планових конкретних витрат засобів виробництва і витрат на оплату праці (Вз, і Вп), а також конкретних планових нагромаджень (Н). Процес формування конкретних цін переноситься із сфери виробництва у сферу обміну, тобто ближче до сфери споживання, де формується попит. Проте це не означає, що у ринковому ціноутворенні ігноруються суспільні витрати з виробництва і обігу всієї продукції, товарів, послуг суспільства. Адже вони є всією сукупністю конкретних витрат на конкретну продукцію, товари, послуги. Однак у практичному ринковому ціноутворенні вони не відіграють помітної ролі. У планово-директивному ціноутворенні їх роль була вирішальною, оскільки все це ціноутворення, в тому числі практичне, починалося зі спроб визначення суспільно необхідних витрат. Достовірної методики їх визначення не існувало ні тоді (за планово-директивної економіки), ні не існує тепер. А головне, що для практичного ціноутворенняце марна трата інтелектуального потенціалу. Від цього практичне ціноутворення не отримує ніякої користі.
Характерно, що у ринковому ціноутворенні ціни пропозиції, сформовані у сфері виробництва, не завжди збігаються з цінами попиту, сформованими переважно у сфері обігу. На час проектування випуску нових виробів надто складно детально визначити мінову вартість одиниці виробу (ціну попиту) у сфері виробництва, яка часто відмежована від сфери його споживання низкою посередницьких виробничо-збутових структур. Тому ціну политу у таких випадках можна лише прогнозувати. І чим віддаленіший момент вихід нового виробу на ринок, тим більш