Принципи гуманістичної психології

Информация - Психология

Другие материалы по предмету Психология

зувати, зберігати і зміцнювати організм як осередок досвіду, розвиватися в напрямку зрілості. Організм рухається убік більшої незалежності і відповідальності, убік самоврядування, саморегуляції й автономії.

Чим більше проявів досвіду доступно свідомості, тим більше в людини можливостей відбити загальну картину свого феноменального світу в поводженні; чим менше захисних, що спотворюють зміст досвіду представлень, тим адекватніше вони виражаються в спілкуванні.

Згодом частина особистого світу людини, її сприйняття починають усвідомлюватися й оформлятися в окрему структуру - Я-концепцію. Я - символізована частина досвіду, що виникла в результаті того, що деякі відчування щодо себе були позначені і відособлені в окреме утворення. "Я-концепція - це сприймане індивідом "Я" чи те, що людина має на увазі, коли говорить "Я" чи "мені".

Я-концепція характеризується:

  • областю змісту, тобто тими сферами, що знайшли відображення в Я-концепції (фізичні, соціальні, сексуальні, почуття й емоції, смаки і переваги, професійні інтереси, відпочинок, цінності і моральні риси);
  • структурою або типами звязків між окремими частинами Я-концепції і характером відносин з навколишнім середовищем;
  • конгруентністю-неконгруентністю, тобто наявністю відповідності/невідповідності Я-концепції реальним переживанням людей;
  • захистом, чи силою, що оберігає від оцінок, не відповідні Я-концепції;
  • напруженістю, тобто тим станом, що виникає унаслідок фіксованої захисної позиції;
  • рівнем самоповаги, чи здатністю приймати себе у всьому різноманітті своїх особливостей;
  • реальністю, чи здатністю оцінювати себе виходячи з актуально надходячої інформації.

Психотерапевтичні прийоми, застосовувані К. Роджерсом, одержали назву індирективної психотерапії, чи "клієнт-центрованої" психотерапії. Пізніше термін "клієнт-центрована психотерапія" був замінений більш придатним - поняттям "особистістно-центрована терапія". "Роджерс думав, що нова назва буде в більшому ступені підходити для опису людських цінностей і взаємної залежності, уявлення про які лежали в основі розробленого ним підходу, і що цю назву можна буде застосовувати в інших областях знання крім консультування і психотерапії".

Емпатія - відчуття внутрішнього світу клієнта як свого власного, але при збереженні якості "начебто". Емпатія - здатність людини емоційно відзиватися на переживання інших людей. Зазвичай розглядають два види емпатії: 1) співпереживання - переживання тих же почуттів, 2) співчуття - переживання субєктом інших у порівнянні з іншою людиною почуттів. Роджерс розумів під емпатією особливу позицію, специфічну форму товариських відносин, мякий спосіб спілкування з клієнтами … [яка] не має на увазі виконання добрих намірів, а також механічного відображення.

К. Роджерс прагнув до того, щоб у процесі психотерапевтичної роботи допомогти людині максимально розкритися, реалізуватися. Його психотерапія наголошує на підтримуючій клієнта емпатії здатність емоційно сприйняти іншу людину, проникнути в її внутрішній світ, прийняти її з усіма її думками і почуттями. Роджерс вірив, що за умови безумовного позитивного прийняття і розуміння клієнта, люди будуть здійснювати особистісний ріст у напрямку, що є для них єдино придатним і унікальним. Коли людина стає самою собою, то вона, як це не парадоксально, починає змінюватися, оскільки взаємини стають справжніми.

Список використаної літератури:

 

  1. Анцыферова Л.И. Психология самоактуализирующейся личности в работах Абрахама Маслоу // Вопросы психологии. 1973. №4. С. 173-180;
  2. Маслоу А. Самоактуализация // Психология личности. Тексты. М.: МГУ, 1982. С. 108-117;
  3. Нельсон-Джоунс Р. Теория и практика консультирования. СПб.: Питер, 2000. 464 с.;
  4. Орлов А.Б. К. Роджерс и современный гуманизм // Вестник МГУ. Серия 14. Психология. 1990. № 2. С. 55-58;
  5. Пошан Т., Дюма К. Абрахам Маслоу и Хайнс Кохут: сравнение // Иностранная психология. Т.1. № 1. 1993. С. 18-26;
  6. Роджерс К. К науке о личности // История зарубежной психологии. Тексты. М., 1986. С. 200-230;
  7. Роджерс К. Несколько важных открытий // Вестник МГУ. Серия 14. Психология. 1990. № 2. С. 58-65;
  8. Роджерс К. Клиенто-центрированная терапия. М.: Рефл-бук, К.: Ваклер, 1997. 320 с.;
  9. Роснин Н. Воспоминания о Карле Роджерсе: Лекции. МГУ, 1991;
  10. Холл К., Линдсей Г. Теории личности. М., 1997;
  11. Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности. СПб.: Питер, 1997;
  12. Ярошевский М.Г., Анцыферова Л.И. Развитие и современное состояние зарубежной психологии. М., 1974. С. 279-287.