Принцип "мСЦмезису" в античнСЦй естетицСЦ
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
двох формах: короткСЦй СЦ повнСЦй. Коротке формулювання гласить, що одночасно СЦснувати СЦ не СЦснувати не можна, а повне стверджуСФ, що неможливо, щоб одне СЦ те ж одночасно було СЦ не було притаманне одному СЦ тому ж в однаковому розумСЦннСЦ.
Естетична спадщина Аристотеля пройнята глибокою повагою до художньоi творчостСЦ, до митця. Значне мСЦсце у теоретичних розробках фСЦлософа займаСФ процес дослСЦдження нових естетичних понять СЦ подальше теоретичне обТСрунтування вже СЦснуючих або використання iх саме для аналСЦзу естетичних явищ. Це стосуСФться не лише мСЦмезису (наслСЦдування), калокагатСЦi (гармонСЦя зовнСЦшнього СЦ внутрСЦшнього), а й катарсису (очищення). Аристотель залучаСФ до аналСЦзу естетичних проблем такСЦ поняття, як канон - система норм СЦ правил у розвитку мистецтва; гедонСЦзм - насолода, наголошення на чуттСФво-емоцСЦйнСЦй природСЦ мистецтва; алегорСЦя - образне СЦномовлення.
Саме погляди Аристотеля можуть бути прикладом динамСЦчних процесСЦв не лише у збагаченнСЦ проблематики науки, а й у виробленнСЦ власного понятСЦйно-категорСЦального апарату, спираючись на який естетика у подальшому стала самостСЦйною наукою.
2 КопСЦювання як логСЦчне продовження принципу тАЮмСЦмезису
На рСЦзних етапах СЦсторСЦi естетики поняття копСЦювання СЦнтерпритувалося по-рСЦзному, СЦнодСЦ протилежним образом. Чернишевський обстоював правильнСЦсть перекладу грецького термСЦну мимезис як копСЦювання, вважаючи, що його суть бСЦльш точно передаСФться словом воспроизведение, яке пропонуСФ, на вСЦдмСЦну вСЦд копСЦювання, повторення осмислене СЦ основане на свСЦдомостСЦ того, що воспроизводится.
В захСЦдноСФвропейськСЦй середньовСЦчнСЦй естетицСЦ, в естетицСЦ ВСЦдродження СЦ нового часу синонСЦмами копСЦювання виступали синонСЦми СЦмСЦтацСЦя, копСЦювання, причому часто цСЦ термСЦни були носСЦями суттСФво рСЦзних значень. Так у французькСЦй естетицСЦ класицизму СЦмСЦтацСЦя пророди мистецтвом осмислювалась як ii СЦдеалСЦзоване вСЦдтворення, а в концепцСЦях реалСЦзму ця ж формула означала портретне, наiвне тобто правдиве, вСЦдтворення реальностСЦ. ВСЦдповСЦдно, логСЦка естетики класицизму вела до пСЦдмСЦни принципу копСЦювання природи вимогою копСЦюванням античностСЦ, тодСЦ як в реалСЦстично орСЦСФнтовнСЦй естетицСЦ сутнСЦсть поняття копСЦювання та природа тлумачилися буквально, тобто мета мистецтва вбачалася у достовСЦрному зображеннСЦ всСЦСФi чуттСФво сприйнятноi реальностСЦ буття, природноi та соцСЦальноi.
У ХРЖХ ст. розвинута теорСЦя реалСЦзму вСЦдкинула поняття копСЦювання, замСЦнивши його поняттям вСЦдтворення (ЗСЦлинський, Чернишевський) дСЦйсностСЦ, пСЦдкреслюючи тим самим пСЦзнавальний та цСЦннСЦсний характер образного подвоСФння свСЦту. Спроби вСЦдтворити в наш час концепцСЦю мистецтва, як копСЦювання, хоча СЦ пСЦдкреслюють пСЦзнавальну, а не СЦлюзСЦонСЦстичну спрямованСЦсть художньоi дСЦяльностСЦ, не дозволяють визначити ii справжню природу, тобто не до оцСЦнюють, якщо зовсСЦм не СЦгнорують, субСФктивний елемент в художнСЦй творчостСЦ, цСЦннСЦсно - усвСЦдомлюючий та творчо - перероблюючий характер художнього подвоСФння реальностСЦ. Взявши рацСЦональний змСЦст СЦз всСЦх трактувань мистецтва як копСЦювання, не заперечуючи термСЦну тАЮвСЦдтворення дСЦйсностСЦ, естетика марксизму найбСЦльш точно передаСФ своСФ розумСЦння вСЦдношення мистецтва до дСЦйсностСЦ за допомогою понять тАЮзасвоСФння та тАЮвСЦдображення.
3 ХудожнСФ вСЦдображення
ХудожнСФ вСЦдображення являСФться специфСЦчною формою освоСФння дСЦйсностСЦ в мистецтвСЦ. МетодологСЦчною основою розумСЦння сутностСЦ художнього вСЦдображення СФ теорСЦя вСЦдображення, що розкриваСФ загальнСЦ закономСЦрностСЦ та способи адекватного ос ягнСЦння свСЦту.
Процес вСЦдображення в мистецтвСЦ, включаючи мислення художника, обумовлений природою художньоi дСЦяльностСЦ, особливим духовно - практичним способом освоСФння свСЦту. Спроби усвСЦдомити характер вСЦдображення життя в мистецтвСЦ застосовувалися вже в античностСЦ.
РЖсторична конкретизацСЦя уявлень про копСЦювання супроводжувалася подоланням однобСЦчних тенденцСЦй в трактуваннСЦ художнього вСЦдображення Гете, наприклад заперечуючи змСЦшання природи з мистецтвом, виступаСФ проти недооцСЦнки субСФктивноi творчоi активностСЦ тАЮСЦстинного художника.
Чернишевський по-новому ставить питання про соцСЦальний змСЦст художнього вСЦдображення в процесСЦ розпСЦзнавання суспСЦльно значущого внутрСЦшнього змСЦсту життя, закрСЦплюСФ в теорСЦi мистецтва поняття вСЦдтворення дСЦйсностСЦ. Утвердження в художнСЦй культурСЦ принципу конкретно - СЦсторичного вСЦдтворення життя обумовлюСФ поглиблення реалСЦстичного вСЦдображення дСЦйсностСЦ в мистецтвСЦ.
Завдяки художньому вСЦдображенню в мистецтвСЦ здСЦйснюСФться осягнення та акумулювання унСЦверсального людського досвСЦду. СуттСФвий момент художнього вСЦдображення - творче узагальнення емпСЦричного матерСЦалу, його естетичне перестворення. СвСЦт, що створюСФться художником, не просто копСЦювання або подвоСФння життя, а особлива художня реальнСЦсть. МетодологСЦчно значущим у цьому вСЦдношеннСЦ СФ теза нСЦмецького фСЦлософа Л. ФейСФрбаха: тАЮМистецтво не потребуСФ визнання своiх творСЦв за дСЦйснСЦсть.
ВСЦдступ вСЦд натури, вСЦд даного у вСЦдображеннСЦ дСЦйсностСЦ закладений в духовно - практичнСЦй природСЦ мистецтва, що нацСЦлене на освоСФння свСЦту в його змСЦстовнСЦй перспективСЦ.
ХудожнСФ вСЦдображення передбачаСФ особистСЦсне вСЦдношення творця мистецтва до пСЦзнаваСФмих обСФктСЦв, вираз його суджень, почуттСЦв, цСЦннСЦсних установок. Участь художника у вСЦдкриттСЦ того, що закладено в обСФктивнСЦй дСЦйсностСЦ, надихаСФ художнСФ пСЦзнання.
СпецифСЦчною властивСЦстю художнього вСЦдобр