Аналіз стану і перспективи розвитку рослинництва

Курсовой проект - Сельское хозяйство

Другие курсовые по предмету Сельское хозяйство

>

  • картоплі 123 кг,
  • овочів та баштанних культур 154 кг,
  • цукру 38 кг,
  • олії 12,6 кг,
  • плодів і ягід 84 кг на рік.
  • Розвиток рослинницьких галузей значно впливає на зміцнення економіки господарств. На основі підвищення врожайності та збільшення валового збору сільськогосподарських культур зростають обсягом валової продукції грошові надходження від реалізації товарної продукції, продуктивність праці і рентабельність господарства. У валовій продукції сільського господарства України на рослинництво припадає 45%.

    Інтенсивний розвиток галузей рослинництва на основі підвищення культури землеробства забезпечує зростання врожайності всіх сільськогосподарських культур. На основі цього валовий збір зернових збільшився більш ніж у двічі, цукровий буряк - у 4 рази, соняшник у 3,2 рази, овочів майже в 1,5 рази.

    Розвиток рослинництва в Україні має свої особливості, які визначаються зональними грунтово кліматичними та економічними умовами. В зоні Полісся головними галузями рослинництва є виробництво льону довгунця і картоплі, в Лісостепу зерна, цукрових буряків, картоплі, овочів, у Степу зерна, соняшнику і овочів.

    Перед сільським господарством України поставлено завдання збільшити насамперед валовий збір зерна, цукрових буряків, овочів. Необхідно нарощувати випуск і поліпшити якість льоноволокна, довести промислову переробку лляної соломи 50 60 % загального обсягу її виробництва. На основі інтенсифікації польового і лукопасовищного кормовиробництва треба істотно збільшити виробництво грубих та соковитих кормів.

    Залежно від виду рослин і головної продукції, що при цьому виробляється, у рослинництві виділяють такі галузі :

    1. виробництво зерна і технічних культур, картоплярство, овочівництво і баштанництво, садівництво і виноградарство, кормовиробництво.

     

    III Рівень розвитку рослинництва

     

    Структура посівної площі господарства

    Великим резервом збільшення виробництва продукції є вибір найбільш раціональної структури посівної площі. Структура посівної площі повинна відповідати виробничому напряму господарства, його спеціалізації і забезпечити найбільший вихід продукції з кожного гектара при найменших затратах праці матеріально грошових засобів на їх виробництво

    Зміни в структурі посівних площ даного господарства економічно виправдані. Вони направлені на інтенсивне використання ріллі.

    Структуру посівних площ господарства наведено в таблиці 6, де видно, що в структурі посівних площ збільшується питома вага зернових культур за рахунок розширення посівів основної продовольчої культури озимої пшениці. Одночасно зменшується площа вирощування однорічних трав ті кукурудзи на силос, це стало можливим завдяки створенню в господарстві зрошувальних культурних пасовищ.

    Система сівозмін

    Під сівозміною розуміють науково обґрунтоване чергування сільськогосподарських культур на території і в часі, яке супроводжується відповідною системою обробітку ґрунту, удобрення та іншими засобами окультурення ґрунту.

    Враховуючи спеціалізацію господарства, структуру посівної площі, грунтово кліматичні умови й кращі попередники у господарстві існує така сівозміна:

    • багаторічні трави ;
    • озима пшениця ;
    • цукрові буряки ;
    • горох ;
    • озима пшениця ;
    • цукрові буряки, картопля, соняшник, коренеплоди ;
    • кукурудза на силос і зелений корм ;
    • озима пшениця ;
    • цукрові буряки ;
    • ячмінь, овес з підсівом багаторічних трав.

    Врожайність сільськогосподарських культур один з найважливіших якісних показників, що характеризує рівень інтенсивності використання землі. В ній відображають результати всієї роботи господарства на протязі року.

    Врожайність залежить від багатьох факторів, але основним є рівень культури землеробства, що включає в себе комплекс агрономічних і організаційно технічних заходів направлених на підвищення родючості ґрунту.

    Агротехнічні фактори залежать від організації виробництва і праці, застосування у виробництві нової техніки, досвіду роботи передових підприємств подібних галузей. Максимальне використання цих резервів найважливіша умова збільшення виробництва продукції із кожного гектара. На рівень врожайності також впливають кліматичні умови.

    До економічних факторів відносять фактори інтенсифікації, норми внесення добрив, забезпеченість тракторами і сільськогосподарськими машинами, розмір виробничих затрат на гектар посівної площі.

    Для виявлення тенденції у зміні врожайності сільськогосподарських культур фактично одержану врожайність у звітному році порівнюють із попереднім, або базисним роком.

    Дані врожайності сільськогосподарських культур наведені в таблиці 7.

    У звітному році господарство успішно виконало планове завдання по збільшенню врожайності усіх сільськогосподарських культур.

    Реалізація продукції

    Краще виконання плану продажу готової продукції буде тоді, коли підприємство продасть більше продукції з кращою якістю, і відповідно отримає за неї кращий прибуток.

    Дані виконання плану продажу наведені в таблиці 8.

    Із даної таблиці видно, що у звітному році господарство успішно виконало план замовлення державі по більшості видів продукції. Так план продажу зерна виконано на 40,8 %, цукрового буряка на 15,7 % , фруктів па 57,8 %.

    Незалежно від недовиконання плану продажу по деяких видах продукції планові ціни виросли на 426,2 тис. грн.

    Ф